Скорошни рецензии на febll

Нарешті цей день настав!
Поки все чудово, хоч і деякі налаштування довелося скинути до високих заради кращої стабільності, але я і не розраховував на епічні. Озвучка приємна, звук і віддача зброї хороші, сюжет зацікавив, далі буде видно!

Російський розробник та видавець і цим все сказано!

King Arthur: Knight's Tale – це продовження серії ігор King Arthur, які в першу чергу були глобальними стратегіями з боями в реальному часі, але з рольовими елементами (досі з теплотою згадую чималенькі та варіативні текстові квести та шкалу моралі, яка перекочувала і в нову гру). Ця ж частина вже скоріше тактична стратегія (оскільки взаємодія з глобальною картою мінімальна і непряма, тобто переміщення свого загону, армії по глобальній карті, як в попередніх частинах, немає) з великим рольовим куском, а не маленькими шматочками, як в попередніх частинах.
Наш основний головний герой – це лицар Круглого столу (старого) і один з найбільш запеклих супротивників короля Артура, сер Мордред, який в результаті певних подій був переміщений на міфічний острів «Авалон» і там заново відродився, щоб виконати надважливу місію.

Ігролад поділений на дві частини:
- стратегічна карта, де ми можемо обрати собі наступну місію в залежності від рівня її складності (сама місія вказує, яким має бути бажаний рівень вашої команди, але звісно ніяк не обмежує ваш вибір йти на значно сильнішого чи слабшого ворога), зробити вибір в тимчасовій події, займатися прокачкою свого замку чи обрати спорядження для свого Круглого столу і підібрати собі самих лицарів;
- локації самих місій, де ми вже будем в першу чергу битися в тактичних боях з різними ворогами, виконувати нескладні міні-місії, робити, як важливі, так і не дуже вибори, які будуть впливати на склад нашого Круглого столу та шкалу моралі головного героя і звісно займатися збором луту для наших лицарів (і продажу непотрібного) та ресурсів на прокачку нашого замку «Камелот».

Рольова частина
Розгулятися на повну не вийде, оскільки все ж це не повноцінна ролівка і існує цілий ряд обмежень, який не дозволить відігравати кого завгодно і як завгодно.

Створити власного героя, як на подобу в The Elder Scrolls чи Divinity: Original Sin не вийде, але ми можемо регулювати нашого готового гг шкалою моралі, яка розділена на 4 частини (справедливість, тиранія, християнство і стара віра). Одночасно ми можемо просуватися по 2-х з 4-х гілок, наприклад бути справедливим старовіром (як обрав собі я) чи тираном християнином і тд. Прокачка цих гілок йде через обрані нами дії, як на стратегічній карті, так в самих місіях (наприклад підлікувати монаха дасть + до християнства, а помолитися старим богам + до старої віри і тд.). Прокачка шкали моралі дає свої бонуси (в кожної гілки вони різні) та відкриває місії на рекрутування певних героїв в наш стіл. До речі в кожного героя є теж своя шкала моралі і якщо нейтральні персонажі ніяк не будуть реагувати на вашу обрану шкалу, то скажемо християни будуть погано реагувати на вашу стару віру і тд.

Прокачка персонажів відбувається через здобування рівнів, які в свою чергу здобуваються через отриманий нами досвід за бої та місії. Зі здобуванням нового рівня нам нараховуються бали, які ми може використати для вкачування в певні атрибути, які залежать від класу нашого героя, вони можуть покращити, як фізичні характеристики нашого героя (здоров’я, шкоду, захист, броню, певні перки і тд.), так і магічні (магічний захист, нові заклинання). У кожного героя є свої риси, вони можуть бути нейтральними, корисними чи шкідливими (можна прибрати отримавши чи купивши одну книжку).

У кожного вами обраного героя є окрема шкала вірності вам, яка буде давати вам хороші або шкідливі бонуси, залежно в + чи – ваші відносини. Ці відносини можна прокачувати за вибори та дії в тимчасових подіях на стратегічній карті, за вашу мораль, титул в Круглому столі (кількість обмежена) і одівши певні предмети, які дадуть + якусь кількість до відносин, ну і деякі риси теж погано або добре впливають на відносини.

Пропрацьовані герої (яких близько 30, але за одне проходження ви зможете відкрити десь біля 20 плюс мінус, а в свій Круглий стіл можна взяти лише 11, бо один слот вже займає наш основний гг і ще 4 слоти під тимчасове перебування кандидатів до столу) доволі поверхнево. Є лише їх описи, місія де ви їх завербували і діалоги між деякими з них.

Спорядження дуже, дуже багато, особливо дрібничок оберегів (під які в героїв є два слоти щоб вдіти). Також ми можемо вдіти зброю, броню по одному слоту на кожне і два слоти на зілля. І це все обмежене класом і рівнями (хороші речі потребуватимуть великого рівня від вашого героя). Нове спорядження можна знайти під час проходження місій або купити в торговій лавці чи магічній вежі, асортимент яких поповнюється через деякий час.

Замок «Камелот» ми маємо розбудовувати і теж прокачувати, але вже за золото та будівельні матеріали. Він складається зі споруд, кожна з яких в свою чергу може бути прокачана, щоб дати нам додаткові бонуси і можливості. Але всі споруди до максимуму прокачати не вийде, бо деякі з них залежать від шкали моралі і відповідно дещо вам буде закрито в залежності від ваших моральних орієнтувань. До кожної споруди ми можемо прикріпити свого «наглядача», який за певних умов може дати нам (і собі) додаткові бонуси. Найбільш головна споруда, яка нам відкрита зразу це Круглий стіл, прокачавши його ми отримаємо максимальну кількість (12) слотів під наш стіл, зможемо приймати закони, укази (вони тимчасові) і роздавати титули. Якщо герой помер, то він переміщається в Кріпту, з якої його можна воскресити, але маючи певний предмет, тому краще до цього не доходити.

Боївка
Боївка тактична і максимально проста, кожен наш герой має певну кількість балів дії та удару, які ми можемо витратити на переміщення та удар і в залежності від броні (фізичної чи магічної) та рівня шкоди вашої зброї (чи заклинання), ваш ворог отримає якусь кількість шкоди.

Відновлювати здоров’я (і не тільки його) ми можемо в бою зіллями або сидячи біля багать, які розкидані по рівнях, а повернувшись на стратегічну карту в замок вже в лазареті відпочити і підлікуватися. У випадку отримання поранень вже знадобиться певний час для відновлення в церкві (за гроші буде швидше).

Можна тренувати наших героїв не тільки в місіях, а і на спеціальному майданчику в замку, бо з собою на місію ви зможете взяти лише 4 з 12, а решта, щоб не простоювала просто так, має теж тренуватися.

Сюжет
Сюжет тут доволі простий і головна ціль гри зрозуміла з першої ж місії, але трішки все ж закручується. Він складається з 4 актів, після 4 акту можна вважати, що пройшли гру, але це не зовсім так, бо після відкриваються самі високо рівневі місії з не менш важливою ціллю. Ідея з закадровим голосом (оповідачем), який коментує головні і не тільки місії, теж доволі хороша, я б сказав навіть чудова.

Технічна частина гри на хорошому рівні, хоча графіка трохи застаріла, а вага гри дасть прикурити більшості ААА іграм (вже виправили до цілком адекватного розміру). За майже 30 годин гри зустрів лише кілька багів і то вони були графічними і ніяк мені не зашкодили, але один раз гра вилетіла з помилкою (не шукав причини, бо це більше не повторилося).

Окремо хочеться згадати про атмосферу темного фентезі, вона частково була і в попередніх іграх серії, але тут вийшла на зовсім інший рівень. Більшість локацій місій, як і сама стратегічна карта острову Авалону, повністю їй відповідають, а вдало підібраний музичний супровід тільки посилює загальні враження. А вигляд і голос основного головного героя це щось неймовірне.

Отже в підсумку ми отримали чудову гру по всесвіту King Arthur, з деякими нюансами. Цінник дуже адекватний, а якщо ще і знижка буде, то любителі тактичних ігор мають забрати з руками і ногами.

Dreamfall Chapters – це епізодична пригодницька гра з елементами ролівки. Розробила та видала її студія Red Thread Games.

Red Thread Games – це назва нової компанії основної авторами The Longest Journey і Dreamfall: The Longest Journey, а саме Рагнарем Торнквістом. Ліцензувавши права на серію у Funcom він встиг потрапити на хвилю популярності Kickstarter. Розробка Dreamfall Chapters була профінансована фанатами серії, які пожертвували понад півтора мільйона доларів через сайт Kickstarter і «Норвезьким інститутом кіно». Після деяких роздумів було вирішено випускати гру в епізодичному форматі, що і відбувалося протягом досить тривалого часу: перша частина вийшла в жовтні 2014-го року, а завершилася вся ця історія з появою п'ятої серії в червні 2016- го. До речі, незважаючи на назву, Dreamfall Chapters діляться на п'ять книг, а ті вже, в свою чергу, ще розбиті на частини.

Геймплей змінився на краще, порівняно з попередніми іграми серії. Це все ще пригодницька гра з загадками, але з помилок першої Dreamfall явно були зроблені висновки. Правда зі звичного ряду вибиваються завдання на стелс, але ворогів настільки легко обійти, що такі моменти здаються швидше способом урізноманітнити проходження і трохи полоскотати собі нерви, ніж якимось серйозним випробуванням. Загадки залишилися на тому ж рівні як у Dreamfall, тобто не надто складні, але і не зовсім прості. Більшість з них вирішується простим і логічним способом.

Але справді гра сильно розквітає в діалогах, вони тут шикарні. Перед репліками завжди можна послухати роздуми персонажа, що дозволяє краще дізнатись героїв і звісно таким чином вирішується одвічна проблема, що написане не рідко не відповідає сказаному. Автори зробили все для того, щоб кожен вибір здавався важливим і між главами гри нам регулярно нагадують, як саме наші дії вплинули на події та персонажів. Також видно, що Chapters поважає вибір гравця і у кожної дії обов'язково є свої наслідки, які не завжди приємні. Якщо ви вирішили стратити лиходія, то добре подумайте, а чи захочуть ваші друзі спілкуватися з холоднокровним вбивцею, якщо вирішите відпустити, а чи не накоїть він ще більше лиха. Деякі наслідки бувають дуже не очевидні, тому зважайте, бо ваші вчинки можуть змінити цілі гілки сюжету, а також будуть мати вплив на долі ваших друзів та близьких. Як мінімум саме задля цього Dreamfall Chapters варто проходити декілька раз, правда кінцівка тільки одна.

Світ Dreamfall взагалі є парадоксальним і балансує між ідеєю свободи вибору і фаталізмом. Пригоди Зої – це історія зі початком і звісно кінцем. Стежок в цій історії цілий лабіринт і сама подорож значить набагато більше, ніж пункт призначення, а долі навіть людей важливіші, аніж баланс. У Chapters цю ідею нарешті вдалося не тільки показати, а й повноцінно передати в геймплеї.

У гри є свій характер і власна палітра. Це мабуть найбільш зріла гра в серії і довгоочікуваний баланс між легковажним The Longest Journey і меланхолійним Dreamfall. Персонажі залишилися цікавими та зворушливими,, яскраві фарби стали яскравішими, а похмурі, в свою чергу, ще більш похмурими. Якщо в попередніх частинах завойовники та всесвітня корпорація здавалися серйозним, але все ж дуже абстрактним злом, то тут ми нарешті на власні очі бачимо наслідки їх дій і зламані нами долі. Але тут нічого дивного, адже Торнквіст ніколи не соромився користовуватись всією палітрою почуттів людей.

Без втрат не обійшлося, адже сюжетних гілок за цей час накопичилося стільки, що багатьох персонажів довелося просто відкинути, не в останню чергу це сталося через брак фінансів, занадто масштабний всесвіт вони створили. Але автори змогли викрутитися і дуже тонко відчули, які елементи найважливіші для центральної історії.

Навіть якщо б остання глава Chapters була одною та єдиною, то вона все одно стала б майже ідеальним фіналом. Саме її гравці так чекали довгих десять років. П'ята книга приголомшує, змушуючи забути і про деякі нерівності в середині сюжету, і про побоювання щодо того, чи не загубиться основна історія під купою побічних ліній.

Кінцівка не тільки розставляє всі потрібні точки, але і тонко з’єднує всі сюжети, перекидаючи несподіваний місток до The Longest Journey. Гра, яка могла б стати завершенням дилогії, раптом виявилася фіналом всієї трилогії. Але головне, що крім довгоочікуваного завершення ми отримали цілком нову подорож, яка переносила нас по світах снів та міфів, ми зусрічали нових персонажів та болісно з ним розлучалися. Нескінченна подорож, в якій серця наших героїв важливіші всяких головоломок і екшену, а неходжені тропи ваблять значно сильніше, аніж перемоги та нагороди.

Отже ми отримали чудове завершення довгої та епічної історії, в яку кожному варто самому зіграти. Dreamfall Chapters завершує та ставить крапку у наших пригодах довжиною в 17 років, якщо рахувати з виходу першої гри в 1999 році.

Drakensang: The Dark Eye – це партійна рольова гра від третьої особи, яка взяла за основу правила гри The Dark Eye, правда рольова система була помітно спрощена та обрізана.

Drakensang: The Dark Eye продовжує справу своєї старої попердниці, а саме рольової трилогії «Realms of Arkania», що була розроблена ще в далеких 90-х на теренах Німеччини. Абсолютна більшість напевно навіть не чули про цю легендарну серію, яка не стала легендою рівня тої ж «The Elder Scrolls», але все ж шанувальники у неї були, і брала вона величезним всесвітом і проробленим ігроладом, в основі якого лягла популярна в Німеччині настільна рольова система Das Schwarze Auge. Das Schwarze Auge це німецький аналог всіми добре водомої Dungeons & Dragons. В німецькій системі були свої особливості, наприклад у персонажів є не тільки позитивні риси, але і негативні.

Бої в Drakensang виконані доволі непогано. В нас є автоматично пауза, натиснувши яку ми роздаємо своїй партії команди, далі знімаємо паузу і повторуємо цю дію скільки нам буде потрібно. Також після важкою бою ми скоріше за все отримаємо травми, які звісно потрібно лікувати, бо вони б’ють по нашим статам і тому подібне.

Але не одними боями будем ситі, основне це дослідження. Досліджуючи світ треба бути готовим до хвороб, отруєнь та інших напастей, тобто постійно варто таскати з собою мага, цілителя та сумку з лікарськими засобами. Тут завжди є чим зайнятися, вулички і таверни міста та невеликих поселень наповнені контентом і регулярно навантажують наші геройські плечі самими різними проблемами. При цьому повернувшись в місто чи поселення після чергової пригоди ми отримаємо нові сюрпризи та цікавинки. Але справа не тільки в концентрації подій на ігровий квадратний метр, значно важливіше, як це все опрацьовано, а опрацьовано все добре. Практично немає занудних квестів типу збору інгредієнтів та різних частин тіла вбитих монстрів. Ми будемо проводимо розслідування, працювати під прикриттям і ще багато подібного. Інколи навіть на перший погляд найочевидніші, здавалося б, доручення, можуть перетворитися в цілий ланцюжок несподіваних подій.

Вибір з двох десятків класів тут не такий критичний, як в правилах Dungeons & Dragons. Скажем чарівник з часом зможе опанувати вміння дворучних мечів та всі необхідні удари, потрібні тільки гроші та звісно відповідний вчителів. А ось з магією складніше, показник астральної енергії є тільки у магів, але вони втрачають здатність до неї, варто лише їм надіти сталевий обладунок. Правда потреби в універсалах в Drakensang: The Dark Eye немає. Проблем з балансом уникнути не вдалося, але вони не надто значні.

Прокачка характеристик відбувається за рахунок набраного нами, в боях та в результаті квестів, досвіду. Найважче прокачати основні атрибути, бо все качнути не вийде, потрібно обирати:
- володіння зброєю визначає влучність удару і ймовірність парирування;
- розвинуте сприйняття врятує від пасток, раптових атак і падінь на землю;
- сила волі захистить від ран.
Останнє дуже важливо для кожного персонажа, адже п'ять ран і це смерть при будь-якій кількості здоров'я, але навіть одне пошкодження істотно погіршує боєздатність.

З ходом гри до нас приєднаються десять компаньйонів, яких звісно теж можна прокачувати і екіпірувати на наш розсуд. Гравці, яких ви не берете з собою будуть відпочивати в домі головного героя і вони теж будуть отримувати досвід та знайдуть себе в якості ковалів та алхіміків. Компаньйонам можна сміливо доручити лікування, збір трав і злом замків.

Діалогова система в грі стандартна і без якихось особливостей та ізюминок. Історія в грі доволі проста, хоча без штампів та кліше не обійшлося. Drakensang буде регулярно нас ставить перед різними виборами: від банальних побутових до глобальних, всі вони будуть нести за собою моральні муки, інколи незначна, рідше – серйозні.

Картинка в грі хороша, як на той час, дизайн локацій та різних підземель теж на ура. Атмосфера пригоди передана вдало та справді відчувається. Також не варто забувати і про гумор, це одна з небагатьох ролівок, де він хороший та збалансований. Музика в грі теж заслуговує похвали і має значний вплив на атмосферу, яка повність передала відчуття пригоди та справді відчувається.

Отже, ми отримали доволі хорошу, місцями олдскульну ролівку в пригодницькому фентазійному всесвіті, яка може захопити та не відпускати вас кілька десятків годин. В грі є проблеми, але хороші моменти компенсують їх з великим відривом. Також у гри є продовження Drakensang: The River of Time з одним сюжетним длс Phileasson's Secret, які теж заслуговують уваги.

Cultist Simulator - це карткова, рольова гра, яка була розроблена по суті двома людьми (Алексісом Кеннеді і Лотті Бевен), які заснували свою студію Weather Factory, видавцем виступала всім добре відома Humble Bundle.

Ігровий процес на перший погляд доволі простий (але це тільки на перший), у вас є картки (як постійні, так і такі, що ща з часом пропадуть, якісь дійсні 10 сек., а якісь і 60 сек. і більше) і ви ними розпоряджаєтеся в реальному часі. Якісь картки важко отримати і вони будуть рідко або взагалі раз за гру з'являтися, а якісь будете отримувати постійну і відповідно цінність таких карток буде для вас менша, хоча це тільки на перший погляд, бо зрештою всі вони знайдуть своє застосування. Якщо вам потрібна додаткова інформація на карту, то вам необхідно клацнути на неї і вся необхідна інформація про неї з’явиться на екрані.

Сама назва гри говорить нам, що це симулятор культу. Гра буде варіативна і кожне ваше проходження може кардинально відрізнятися, навіть якщо ви будите пробувати триматися вибраних вами певних умов. Як ви будете створювати свій культ і які його цілі це вже ваша справа, можливостей для цього якщо не безліч і це дуже багато. А можете і взагалі не дійти до створення свого культу, бо це справа не одного дня:
• вам будуть потрібні гроші, які можна отримати на роботі;
• своя паства, яку будем вербувати по ходу гри;
• певні навички (наприклад знання латини або якогось мертвих мов, щоб прочитати містичні книги), без яких не обійтися голові культу.

Також потрібно слідкувати за своїм станом і я говорю не тільки про фізичне здоров’я, а і духовне та емоційне. Померти в цій грі дуже легко. Також не обійшлося і без ворогів, ваші темні (чи не дуже) справи не оминуть увагою правоохоронні органи і якщо будете неуважним або занадто самовпевненим, то можна і попастися і закінчити вкрай погано.

Обіходити всі труднощі можна кількома шляхами:
• підкуп, якщо у вас достатньо грошей, то чому б і ні, але не забувайте, що гроші знадобляться завжди і добуваються вони не легко, особливо на перших етапах гри;
• можна просто підіслати до своїх ворогів найманих вбивць чи когось зі своїх підручних, правда у випадку невдачі, ви їх можете назавжди втратити або вони на довго сядуть в тюрму і не скоро знову стануть доступні;
• простий діалог теж ніхто не відміняв, можна просто попробувати заговорити свого ворога.

Але краще щоб до цього не доходили і тому користайтеся картами, які замітають сліди або пускають правоохоронні органи по хибним слідам, які ніяк до вас не приведуть.

У підсумку можна з впевненістю сказати, що ми отримала якісну, цікаву і дуже варіативну карткову рольову гру, яка ще і має добре написані тексти, обсяг яких не маленький, як для карткової гри, а також з чудово оформленим візуалом. Цінник теж не кусається, у стімі за ню просять 279 грн., а зі знижкою буде ще менше.

Cultist Simulator отримала хороші оцінки:
• PC Gamer (US) 8.5/10;
• Metacritic PC: 71/100 і 7.1/10 від простих користувачів.

Також скоро нас очікує ще одна гра у цьому ж всесвіті під назвою «Book of hours».

Гру розробили Creative Assembly, відомі розробники по серії стратегій Total War. Вона вийшла на всіх основних ігрових платформах, в тому числі в 2019 році на Nintendo Switch.

Ігор по всесвіту чужих не так вже і мало, але якісних, ще і Survival horror, вкрай мало. Не вселяло довіри, ще і те, що в розробників не було досвіду роботи над подібними проектами, оскільки основних їх жанр це стратегії. Але з деякою допомогою усе в них вдалося на найвищому рівні.

В Alien: Isolation є хороший сюжет, який має зв'язок з фільмами Рідлі Скотта, хоч і доволі натягнутий. Хороших постановок достатньо, що тільки додає грі кінематографічністі.

Вона не особливо варіативна, але є можливість проходити рівні, на які розбита гра, різними шляхами (пролізти по вентиляції чи піти напряму вирішувати вам). Весь геймплей можна поділити на дві частини:

1) Кішки мишки з чужим, який буде тримати вас в напруженні до кінця гри. Спекатися його не вийде, можна відбитися наприклад вогнеметом чи іншими скрафченими предметами, але вбити його це не зможе. Краще тікати, ховатися та постійно бути на на сторожі, тримаючи наготові датчик руху.
2) Виконання різних завдань, наприклад: відкрити вентиль чи полагодити двері, щоб пройти далі.

Також крім самого чужого в грі є вороги і люди, а також андроїди. Їх можна вбити, але краще, якщо це можливо, обійти і не тратити на них скрафчені за ресурси предмети. Необхідних ресурсів в грі хватає, але залежно від рівня складності, їх краще економити.

Зберігатися будь-коли ви не можете, є автозбереження в конкретних місцях гри, а далі тільки на таких собі телефонних будках чи можна і назвати їх терміналами. Вони можуть бути, як в окремих кімнатках, так і на великих відкритих локаціям, де треба бути обачним. Зберігатися варто за першої ж можливості.
Штучний інтелект чужого написаний таким чином, щоб він постійно вчився, тобто рівні бажано проходити чим скоріше, бо з часом він вас все рівно знайде. В теорії, він мав би навчатися після кожної зустрічі з вами, але це нажаль працює не до кінця.

Атмосфера в грі шикарна, велика заслуга в цьому звуків. Особливо це відчутно з хорошою акустичною системою чи в навушниках і бажано грати в нічний час, тоді ви зможете отримати максимум запланованих розробниками відчуттів.
Alien: Isolation має кілька режимів гри, крім основного самітного звісно: команда смертників, останній уцілілий і режим виживання.

Тобто в підсумку гра однозначно хороша і одна з кращих ігор по цьому всесвіту. Розробникам вдалося передати атмосферу фільмів, написати хороший сценарій, зробити чудовий дизайн рівнів і зі всього цього зліпити хороший геймплей, який не буде вам надоїдати до кінця проходження. Ось що не до кінця вдалося, так це штучний інтелект ворогів, в сам чужий він непоганий, але ось у інших ворогів, а саме людей та андроїдів, він сильно кульгає. Оскільки більшу частину гри, ми будемо взаємодіяти тільки з чужим, саме тому розробники концентрувалися більше на ньому, але все ж до кінця це їх не виправдовує.

Alien: Isolation була тепло прийнята:
- як ігровими критиками (PlayUA 95/100, PC Gamer (US) 93/100, Eurogamer 8/10, EGM 8/10, Game Informer 7.75/10, Polygon 6.5/10);
- так і самими гравцями (Metacritic 81/100 (PC), 79/100 (PS4), 78/100 (Xbox One)).

Пройшло 16 років з моменту мого першого знайомства з Disciples 2, але вона і досі залишає ті самі відчуття та ні трохи не постаріла.

Недоліки графіки з великим відривом компенсовуються чудовим візульним стилем та творчими рішеннями.

Ігроладно це покрокова стратегія (переміщення по стратегічній карті та тактичні бої) + елементи ролівок (розбудова своєї столиці, міст та прокачка персонажів і їх загону). На вибір нам дають дві кампанії за: людей (Імперія), гномів(Гірні клани), демонів (Легіони проклятих) та нежить (Орда нежиті) та набір сценаріїв. Далі ми обираємо собі бонуси (швидше відновлення здоровя, 5-й рівень магії та повторне використання всіх заклять і побудовану споруду для найму злодія на старті кожної місії) клас свого героя, на вибір: воїн, маг та лучник. У деяких рас та класів ваш герой може літати, це доволі сильно спрощує пересування по карті, оскільки усуває негативні дії та штрафи на переміщення. Також на нашого героя можна надіти різні предмети, які підсилять ті чи інші характеристики (наприклад покращать шкоду, збільшать кількість здоровя, покращать точність, ініціативу і тд.) або нададуть унікальні здібності (наприклад буде шанс разом з атакою отруїти, заморозити, понизити рівень, перетворити на біса ворожого юніта).

Є дуже простий в освоєнні та продуктивний редактор, який дозволить вам створити свої сценарії чи навіть щось більше.

І це все супроводжує чудовий музичний супровід, який ще більше занурює в світ темного фентезі під назвою Nevendaar.

Гра чудово себе почуває на Windows 10, а на великі розширення можна знайти фікс. Дуже жаль, що продовження в цієї чудової серії не склалося (так, вийшов ще аддон до 2-ки в якому додали ще одну расу, а саме ельфів та кампанію для них), 3-ка та її аддони провалились повністю і цілком заслужено (стилю і духу оригінальних Disciples в ній було мінімально), а сучасна інкарнація під назвою Disciples: Liberation, взяла більше з провальної 3-ки, китайських ммо та героїв, аніж з оригінальних Disciples 1-2.

Хороша безкоштовна програма для роботи з 3D-графікою. В ній ви достатньо просто та швидко зможите реалізувати задумане, підійде як для простої розробки 3D-моделей, так і для розробки повноцінної текстури. Інструментарій доволі широкий, але якщо вам все ж чогось бракує, то завжди можна спробувати додати це через підключення додаткових плагінів.
Присутня українська локалізація, правда не повна, тому все ж краще користуватися англійською.

Crusader Kings 2 – це династична глобальна стратегія від Paradox. Гра охопить період середньовіччя, а саме від 769 р. до 1453 р.. Звісно не обов’язково починати з самого початку, є заготівка із кількох найбільш важливих дат:

769 р. – це епоха раннього; середньовіччя;
867 р. – доба вікінгів;
936 – залізна доба, епоха Оттонів;
1066 – розпал середньовіччя;
1337 р. – пізнє середньовіччя.

Гру можна поділити на кілька важливих аспектів, на яких і зав’язані всі основні механіки: політика, економіка, технології, війна, релігія та культура і культи.

Державою в Crusader Kings 2 керує насамперед живий правитель, а не умовний, як в Europa Universalis 4 чи Victoria 2. Він має свої характеристики та особисті навики, які можуть покращуватися чи набуватися з плином часу і при певних умовах. Цілі і амбіції нашого правителя ми обираємо і виконуємо з плином часу самої гри. Також в нас є скарбниця з різними набутими за життя нами і нашими предками артефактами, які дають нам певні модифікатори. Розмір наших володінь, тобто земель, які перебувань під нашим прямим контролем і приносять нам грошей і солдат значно більше, ніж з васалів, залежить від наших характеристик, законів і рангу нашої держави. Це ж стосується і ліміту на кількість наших прямих васалів. Розмір держави сумується за кількістю наших провінцій та їх забудовою.

Політика – це найбільша частка цієї гри. Більшу частину часу ви будете приділяти саме їй. Її умовно можна поділити на кілька частин:

- такий собі уряд чи рада, який складається з радників, які спеціалізуються в певних сферах діяльності;
- законодавчу частину;
- інтриги;
- та різні фракції, які будуть постійно утворюватися в нашій державі.

При дворі нас є 5-ть основних радники:

- магістр відповідає за дипломатію;
- протостратор відповідає за військову частину;
- секаларій відповідає за управління;
- містик спеціаліст по інтригам;
- капелан людина релігійна (священник).

Далі маємо розподіли посади і титули, серед який є: як чисто формальні, так і доволі благородні і з реальною владою, наприклад регент, який може керувати державою у випадку коли діючий правитель замалий ще до правління, перебуває в полоні або недієздатний. Також ви маєте свою особисту раду, в яку крім 5-ти наших основних радників входять ще декілька. Чим сильніший ваш васал, тим більше він хоче увійти до її складу.

У кожної країни є законодавча база, вона може трішки різнитися, але в основному вона однакова. Закони наслідування визначають його черговість і хто саме зможе наслідувати країни після смерті правителя. Закони країни визначають: чи зможуть ваші васали воювали між собою; чи зможуть чужоземці наслідувати титули і землі вашої держави; рівень централізації держави; намісництво і яких саме титулів; тип адміністрації країни; право відкликання титулів з різних причин, наприклад на релігійній основі. Васальні обов’язки визначають скільки податків і людей будуть давати вам ваші стани (феодали, міщани, духовенство і вожді племен, якщо такі є у вашій державі). І звісно повноваження вашої ради, ви можете, як повністю самі взяти на себе всі обов’язки, так і бути обмеженим вашою радою. В чому полягають ці повноваження або обмеження? Право оголошувати війну, страчувати людей, відкликання або передача титулів, прийняття законів і вигнання неугідних вам з вашої держави.

Інтриги будуть допомагати вам у вирішенні самих різних питань. Також по мірі гри вам будуть доступні певні рішення, щоб їх прийняти потрібно буде виконати деякі умови. Фракції будуть вас турбувати на протязі всієї гри.

Економіка тут доволі проста. Є державна скарбниця в яку поступає золото, яке ми збираємо з наших васалів, його величина залежить від законів і ставлення до нас. Також ми отримуємо гроші з наших земель, а саме з будов, які на них знаходяться. Можна вимагати викупи за полонених, які сидять в нашій в’язниці, сума викупу залежить від значимості цих персонажів. Також гроші йдуть і від наших данників, але тоді ми будемо змушені їм допомагати, якщо на них хтось нападе. Якщо побудувати торгове представництво, то воно теж буде приносити непоганий дохід, але його можна побудувати тільки в певних точках.

Від технологічного розвитку держави залежить дуже багато. Технології поділяються на три гілки: військові, економічні та культурні.

Військові дозволяють покращувати нам силу нашої армії, а саме захист та бойовий дух піхоти та кінноти, також атаку і вміння в ближньому бої. Також швидкість облоги і рівень організації армії, від якого буде залежите величина вашої постійної армії, а саме гвардії і якість ваших ліній комунікацій.

Економічні відкриють вам доступ до нових споруд, а також допоможуть покращити швидкість будівництва у вашій державі і зменшити суму грошей, яку затратите на ці будови.

Культурні допоможуть покращити відносини з вашими станами васалів, збільшити приріст престижу та благочестя, збільшити розмір вашого двору та зменшити суму на його утримання, зменшити кількість років неприйняття нового правителя, зменшити вплив трафів за чужу культуру та релігію, відкрити доступ до нових законів.

На прокачку кожної з цих гілок тратяться бали, які ми отримуємо від навиків вашого правителя, його титулу і деяких наших будівель.

Війна один з головних аспектів гри, хоча вона звісно і поступається політиці, за якою ви проведете значно більше часу. Вона в першу чергу потрібна для розширення розмірів нашої держави, хоча існує можливість це робити і через дипломатію та династичні шлюби.

Для війни потрібен привід, його можна отримати через формування претензій на провінції (цим займається наш магістр), або через претензії на титули, які є у персонажів в нашому дворі, це можуть бути як чужі нам люди, так і родичі. Далі оголошуємо війну і мобілізуємо нашу армію, основна маса якої надійде від наших васалів, а решта це буде наша особиста гвардія, утримання якої дуже дешеве (що не скажеш про поповнення) і найманці, яких можна найняти за певну суму грошей і розпустити коли нам вони непотрібні.

Ддя отримання позначки 100% виграшу в війні, не обов’язково захоплювати всю ворожу державу, достатньо захопити ключові провінції та розбити армії. Якщо війна затягнуться, то наші васали будуть не дуже задоволені, що ми використовуємо їх ополчення і чим довше вона буде йти, тим гірше, тому планувати все варто заздалегідь. Арміями командують полководці, але наш правитель теж може взяти керування підрозділами певної армії.

Релігія також має важливе значення. У грі їх реалізовано багато, але основні – це: католицтво, православ’я або його єресь іконоборство, слов’янське та фінське язичництва, сунізм, буддизм, тенгріанство, монофізицтво, джайнізм. На чолі кожної з релігій стоїть патріарх, який також може відлучати від церкви або дати розлучення. У кожної релігії є свої святі місця. Провінції з чужою релігією можна навернути у істинну віру через посилання туди свого капелана.

Культура у грі реалізовано непогано, провінції з чужою нам культурою будуть менш ефективні, але з плином часу і залежно хто стоїть на чолі цієї провінції, її культура може змінитися. Також пустуючі на будови провінції можна легко зробити культурно своїми, побудувавшись там. Кожен персонаж у грі теж є членом певної культури, змінити культуру дітей можна за допомогою придворного вчителя, але це треба робити поки вони не досягла певно віку.

Культи несуть в собі багато переваг, хоча є і недоліки. На початку гри нам доступно їх кілька: гермести, слуги диявола, орли, чемпіони перуна. З часом ми отримаємо можливість потрапити у ще декілька. У кожного з них є свої умови за яких ви можете приєднатися.

Одним з останніх нововведень стали величні споруди. Це проекти грандіозного масштабу на реалізацію яких йдуть десятиліття і тисячі тонн золота. Серед них бувають і унікальні історичні споруди.

Отже, підсумувавши, можу сказати, що вона, як і всі ігри від Paradox, потребує великих затрат часу, що в нинішніх реаліях доволі значний недолік, але якщо ви вирішите в ню зіграти і розберетеся в ній, то точно не пожалкуєте.