Europa Universalis 4 - це глобальна історична стратегія від Paradox. Часовий проміжок гри досить широкий: почнемо 1444 року, а закінчимо 1820 роком (як показує сам стім, тільки 9% гравців хоча б раз зіграли від 1444 до 1820 р.).

Гра складається з цілого ряду важливих аспектів, на яких вже і базуються всі механіки в грі: економіка, дипломатія, політика, технології та ідеї, війна, релігія, експансія.

Економіка зав’язана на грошах, які надходять в нашу державну скарбницю. Ми їх отримуємо від:
- податків;
- виробництва;
- торгівлі;
- золотих копалень (якщо їх маєте), мита, з ваших васалів (якщо такі у вас є);
- військових субсидій та трофеїв (це обмежений певним проміжком часу дохід);
- військових репарацій, які можна отримати в результаті мирного договору і звісно тільки на певний час;
- кондотьєрів (це ваші війська, які ви можете здати у найм іншій державі за гроші).

Також ми маєш чотири стани: дворяни, козаки, міщани, священнослужителі. Кожен з них дає нам якісь додатні (чи від'ємні) бонуси при хороших (чи поганих) відносинах, а саме:
- дворяни можуть покращити швидкість поповнення новобранців і зменшити плату за утримування нашого війська;
- козаки збільшують силу кавалерії та зменшують її вартість;
- міщани збільшують ефективність торгівлі, тобто якщо у вас є великий торговий флот, то можна отримати хороший бонус до торгівлі;
- священнослужителі дають бонус до прибутку з податків.

Дипломатія в Europa Universalis 4 в міру складна. З кожною державою у вас є свої відносини (погані чи хороші), щоб їх покращити нам необхідно відправити на цю роботу дипломата (кількість обмежена) і це займе певний час (місяці, роки), залежно наскільки вам потрібно покращити відносини. Є і більш швидкий спосіб, можемо заплатити певну сому грошей і отримаємо миттєвий приріст відносин. Кількість дипломатичних зав’язків у нас обмежена (з часом через технології ми зможе їх трохи збільшити), тому укладання союзів і династичних шлюбів зі всіма підряд не варто.

Союзником з якоюсь державою буває не так вже і просто стати, особливо якщо ви були ворогами чи маєте територіальні претензії один до одного, але якщо у вас є спільні цілі, а ще краще спільний ворог, то ворог мого ворога, як відомі, мій друг. Коаліції - це вже широке поняття, для прикладу якщо ви без міри будете воювали і захоплювати надмірну кількість територій, то всі невдоволені вашими діями зберуться в коаліцію і навіть можуть оголосити вам війну щоб поставити вас на місце.

Політика реалізована через двір та уряд. Для початку маємо правителя (короля, імператор і тд.) нашої держави, він має свої характеристики, а саме здібності до: управління, дипломатії, та військові. Також в нього є свої особливості, яких з часом стає більше, вони можуть бути корисні (праведний нам дасть +1 до легітимності), так і не дуже (п’яниця -10% до торгівлі).

В нас є наш спадкоємець і ваша друга половинка, як правило з іншої союзної або васальної нам держави, в них теж характеристики та здібності. Наш спадкоємець має певний рівень прав на успадкування, вони можуть бути, як незаперечними (тоді ніяких проблем не буде), так і середніми або ж взагалі низькими, це може призвести до війни за нашу корону з іншими претендентами, ними можуть бути інші правителі, а також хтось із наших дворян.

Також ми може приймати різні політичні (і не тільки) рішення. Для внутрішньої політики в нас є 9-ть колонок для політичних едиктів (едикти можна приймати і для кожної провінції окремо), кожен з них дає свої бонуси і вони поділяються на три типи: адміністративна, дипломатична і військова політика. Далі йдуть національні постанови, їх приймати зможемо виконавши певні умови для кожної з них, це може бути захоплення певних провінцій з подальшою нагородою у вигляді тріумфу. Також потрібно виконувати завдання, для кожної країни вони унікальні, для прикладу, граючи за Візантію дерево завдань у вас побудоване на відновлення Римської імперії. Також ми може прокачати наші території до володінь. Кількість володінь обмежена, вона залежить від рівня технологій і рангу вашої держави.

Технології поділені на три типи: адміністративні, дипломатичні та військові. На їх прокачку відповідно витрачаються бали кожного із цих типів. І маємо 7-м інституцій, які можна відкрити з плином часу та за певних виконаних умов, вони нам можуть дати (коли їх приймемо) різні бонуси (+1 торговець чи + до виробництва товарів). Колонка інновації вказує наскільки ваші технології інноваційні і зменшує спад військових та морських традицій.

Прийнявши певні рівні технологій, ми зможемо відкривати ідеї (адміністративні, дипломатичні та військові), ми можемо прийняти 8 з 15 доступних, тобто обирати потрібно розумно. У кожної держави є свої ідеї, традиції та амбіції. Державних ідей у нас є 7-м і їх

Війна – найлегший і найбільш ефективний з інструментів, який нам дозволить швидко розширювати свою державу та ще й і непогано збагатитися. На старті гри ми обираємо ворогів та суперників (з часом зможемо їх змінити), перемога над ними буде заповнювати нашу шкалу могутності, яка буде давати бонуси нашій армії і не тільки. У нас є два види військ: сухопутні і морські. В сухопутній армії служать: піхота, кавалерія і артилерія. На флоті: важкі, середні, легкі та транспортні кораблі. За допомогою технологій можна отримати доступ до більш юнітів. В армії та на флоті є свої традиції, які прокачуються під час війни та з часом помалу падають, якщо все мирно. Параметр професіоналізм армії дає нам доступ до нових можливостей (доступ до складів постачання, поповнення виснажених гарнізонів, повернення рекрутів після розпуску підрозділу, вартість генералів), він поповняється муштрою військ, а муштра в свою чергу покращує військову здатність наявної армії. Для поповнення чи створення нових підрозділів сухопутної армії використовуються рекрути, величина цього резерву залежить від розмірів самої держави та наявності чи відсутності вкачаних певних технологій. Для поповнення чи створення нових морських підрозділів використовуємо резерв з моряків. На чолі кожної армії чи флоту можна поставити командира (генерала або адмірала), у них є параметри (вогнева сила, натиск, маневреність та вміння облоги) певного рівня вкачаності, а також з часом можуть набувати різних військових спеціалізацій.

Щоб виграти в бою потрібно зважати на кілька факторів:
- чи є у вашій і ворожій армії лідер (генерала чи адмірала, залежно яка битва);
- рівень прокачаності лідера;
- місце де відбувається битва, тобто рельєф місцевості (битва в горах не краща ідея);
- на вашій чи на ворожій території відбудеться бій;
- чисельності обох військ;
- рівня технологій армій;
- і звісно бойового духу, армію з низьким рівнем розбити дуже легко.

Релігія теж грає значну роль. У вас в державі є офіційна релігія, але ви будете мати і певну терпимість до інших релігій. Захопивши ворожу провінцію і націоналізувавши її ви зможете змінити в ній релігію, це будуть робити місіонери (кількість обмежена), швидкість зміни релігії буде залежати від законів і ефективності самих місіонерів. На старті доступні не всі релігії, деякі відкриваються з плином часу.

Експансія нових заморських територій відбувається поетапно. Для початку нам потрібні певні технологія і колоністи, потім спорядити експедицію на відкриття нових земель (на чолі експедиції стоять мореплавці та першопроходьці), дослідивши нову територію і зійшовши на її берег зможе почати процес колонізації нових територій.

Окремо можна згадати епохи на які поділена гра: відкриттів, реформації, абсолютизму та революцій. Кожна з них має свої часові рамки та бонуси, які будуть діяти поки вона не закінчиться. Щоб отримати ці бонуси потрібно виконати певні умови. Також в будь-яку епоху на 50 років можна оголосити золоту добу, що дасть свої додаткові бонуси.

Підсумувавши, можу сказати, що гра варта уваги, як любителів чудових стратегій від Paradox,так і нових гравців, які полюбляють глибокі та пропрацьовані стратегії. Поріг входження тут не високий, але і не низький, десь середній.

Чи воно того варте?

Абсолютно!!!

Crusader Kings 2 – це династична глобальна стратегія від Paradox. Гра охопить період середньовіччя, а саме від 769 р. до 1453 р.. Звісно не обов’язково починати з самого початку, є заготівка із кількох найбільш важливих дат:

769 р. – це епоха раннього; середньовіччя;
867 р. – доба вікінгів;
936 – залізна доба, епоха Оттонів;
1066 – розпал середньовіччя;
1337 р. – пізнє середньовіччя.

Гру можна поділити на кілька важливих аспектів, на яких і зав’язані всі основні механіки: політика, економіка, технології, війна, релігія та культура і культи.

Державою в Crusader Kings 2 керує насамперед живий правитель, а не умовний, як в Europa Universalis 4 чи Victoria 2. Він має свої характеристики та особисті навики, які можуть покращуватися чи набуватися з плином часу і при певних умовах. Цілі і амбіції нашого правителя ми обираємо і виконуємо з плином часу самої гри. Також в нас є скарбниця з різними набутими за життя нами і нашими предками артефактами, які дають нам певні модифікатори. Розмір наших володінь, тобто земель, які перебувань під нашим прямим контролем і приносять нам грошей і солдат значно більше, ніж з васалів, залежить від наших характеристик, законів і рангу нашої держави. Це ж стосується і ліміту на кількість наших прямих васалів. Розмір держави сумується за кількістю наших провінцій та їх забудовою.

Політика – це найбільша частка цієї гри. Більшу частину часу ви будете приділяти саме їй. Її умовно можна поділити на кілька частин:

- такий собі уряд чи рада, який складається з радників, які спеціалізуються в певних сферах діяльності;
- законодавчу частину;
- інтриги;
- та різні фракції, які будуть постійно утворюватися в нашій державі.

При дворі нас є 5-ть основних радники:

- магістр відповідає за дипломатію;
- протостратор відповідає за військову частину;
- секаларій відповідає за управління;
- містик спеціаліст по інтригам;
- капелан людина релігійна (священник).

Далі маємо розподіли посади і титули, серед який є: як чисто формальні, так і доволі благородні і з реальною владою, наприклад регент, який може керувати державою у випадку коли діючий правитель замалий ще до правління, перебуває в полоні або недієздатний. Також ви маєте свою особисту раду, в яку крім 5-ти наших основних радників входять ще декілька. Чим сильніший ваш васал, тим більше він хоче увійти до її складу.

У кожної країни є законодавча база, вона може трішки різнитися, але в основному вона однакова. Закони наслідування визначають його черговість і хто саме зможе наслідувати країни після смерті правителя. Закони країни визначають: чи зможуть ваші васали воювали між собою; чи зможуть чужоземці наслідувати титули і землі вашої держави; рівень централізації держави; намісництво і яких саме титулів; тип адміністрації країни; право відкликання титулів з різних причин, наприклад на релігійній основі. Васальні обов’язки визначають скільки податків і людей будуть давати вам ваші стани (феодали, міщани, духовенство і вожді племен, якщо такі є у вашій державі). І звісно повноваження вашої ради, ви можете, як повністю самі взяти на себе всі обов’язки, так і бути обмеженим вашою радою. В чому полягають ці повноваження або обмеження? Право оголошувати війну, страчувати людей, відкликання або передача титулів, прийняття законів і вигнання неугідних вам з вашої держави.

Інтриги будуть допомагати вам у вирішенні самих різних питань. Також по мірі гри вам будуть доступні певні рішення, щоб їх прийняти потрібно буде виконати деякі умови. Фракції будуть вас турбувати на протязі всієї гри.

Економіка тут доволі проста. Є державна скарбниця в яку поступає золото, яке ми збираємо з наших васалів, його величина залежить від законів і ставлення до нас. Також ми отримуємо гроші з наших земель, а саме з будов, які на них знаходяться. Можна вимагати викупи за полонених, які сидять в нашій в’язниці, сума викупу залежить від значимості цих персонажів. Також гроші йдуть і від наших данників, але тоді ми будемо змушені їм допомагати, якщо на них хтось нападе. Якщо побудувати торгове представництво, то воно теж буде приносити непоганий дохід, але його можна побудувати тільки в певних точках.

Від технологічного розвитку держави залежить дуже багато. Технології поділяються на три гілки: військові, економічні та культурні.

Військові дозволяють покращувати нам силу нашої армії, а саме захист та бойовий дух піхоти та кінноти, також атаку і вміння в ближньому бої. Також швидкість облоги і рівень організації армії, від якого буде залежите величина вашої постійної армії, а саме гвардії і якість ваших ліній комунікацій.

Економічні відкриють вам доступ до нових споруд, а також допоможуть покращити швидкість будівництва у вашій державі і зменшити суму грошей, яку затратите на ці будови.

Культурні допоможуть покращити відносини з вашими станами васалів, збільшити приріст престижу та благочестя, збільшити розмір вашого двору та зменшити суму на його утримання, зменшити кількість років неприйняття нового правителя, зменшити вплив трафів за чужу культуру та релігію, відкрити доступ до нових законів.

На прокачку кожної з цих гілок тратяться бали, які ми отримуємо від навиків вашого правителя, його титулу і деяких наших будівель.

Війна один з головних аспектів гри, хоча вона звісно і поступається політиці, за якою ви проведете значно більше часу. Вона в першу чергу потрібна для розширення розмірів нашої держави, хоча існує можливість це робити і через дипломатію та династичні шлюби.

Для війни потрібен привід, його можна отримати через формування претензій на провінції (цим займається наш магістр), або через претензії на титули, які є у персонажів в нашому дворі, це можуть бути як чужі нам люди, так і родичі. Далі оголошуємо війну і мобілізуємо нашу армію, основна маса якої надійде від наших васалів, а решта це буде наша особиста гвардія, утримання якої дуже дешеве (що не скажеш про поповнення) і найманці, яких можна найняти за певну суму грошей і розпустити коли нам вони непотрібні.

Ддя отримання позначки 100% виграшу в війні, не обов’язково захоплювати всю ворожу державу, достатньо захопити ключові провінції та розбити армії. Якщо війна затягнуться, то наші васали будуть не дуже задоволені, що ми використовуємо їх ополчення і чим довше вона буде йти, тим гірше, тому планувати все варто заздалегідь. Арміями командують полководці, але наш правитель теж може взяти керування підрозділами певної армії.

Релігія також має важливе значення. У грі їх реалізовано багато, але основні – це: католицтво, православ’я або його єресь іконоборство, слов’янське та фінське язичництва, сунізм, буддизм, тенгріанство, монофізицтво, джайнізм. На чолі кожної з релігій стоїть патріарх, який також може відлучати від церкви або дати розлучення. У кожної релігії є свої святі місця. Провінції з чужою релігією можна навернути у істинну віру через посилання туди свого капелана.

Культура у грі реалізовано непогано, провінції з чужою нам культурою будуть менш ефективні, але з плином часу і залежно хто стоїть на чолі цієї провінції, її культура може змінитися. Також пустуючі на будови провінції можна легко зробити культурно своїми, побудувавшись там. Кожен персонаж у грі теж є членом певної культури, змінити культуру дітей можна за допомогою придворного вчителя, але це треба робити поки вони не досягла певно віку.

Культи несуть в собі багато переваг, хоча є і недоліки. На початку гри нам доступно їх кілька: гермести, слуги диявола, орли, чемпіони перуна. З часом ми отримаємо можливість потрапити у ще декілька. У кожного з них є свої умови за яких ви можете приєднатися.

Одним з останніх нововведень стали величні споруди. Це проекти грандіозного масштабу на реалізацію яких йдуть десятиліття і тисячі тонн золота. Серед них бувають і унікальні історичні споруди.

Отже, підсумувавши, можу сказати, що вона, як і всі ігри від Paradox, потребує великих затрат часу, що в нинішніх реаліях доволі значний недолік, але якщо ви вирішите в ню зіграти і розберетеся в ній, то точно не пожалкуєте.