В оригінальній Marvel`s Spider-Man, після шикарного сюжету, нам показали сцену після титрів, де Майлз Моралез продемонстрував Пітеру Паркеру свої нові здібності. Я думав, що після цього для нас підготують тематичне доповнення і дадуть трішки погратися за цього персонажа. Але ж ні. Розробники з Insomniac вирішили, що новий павучок заслуговує на окрему гру за повний цінник. Більше того, свою гру вони презентували як систем-селлер для нової консолі від Sony. Але якось так вийшло, що під обгорткою нової гри дійсно заховалося доповнення на 5 годин основного сюжету. Та ще й не дуже цікавого. Але про все по порядку.

Історія демонструє нам становлення нового павука. Майлз, під патронажем Пітера Паркера, робить свої перші обережні кроки в бік геройства. Має якогось костюма, літає над містом і зупиняє злодіїв. Але потім, під зовсім ідіотським приводом, Пітер від’їздить із Нью-Йорка і Майлз залишається сам на сам з усіма проблемами великого яблука. І тут, звісно, проблеми починають перти з усіх боків: з’являється новий суперзлодій з бандою накачаних передовою технікою бійців; корпорація виводить на вулиці особисту армію; із тіні виходить загадковий найманець на ім’я Бродяга і таке інше. І з усім цим доведеться розібратися юному Майлзу Моралесу.

Це вперше я бачу, щоб за становленням героя було нецікаво спостерігати. У Майлза Моралеса майже все виходить без особливих проблем. Він не майже не має ніяких труднощів на своєму шляху. Якщо щось десь не вдається, то на допомогу приходить вірний друг Ганкі, який сидить десь на телефоні. А якщо і цього мало, то у Майлза у найпотрібніший момент з’являться нові суперздібності, на кшталт удару біоелектрикою або невидимості. Співпереживати такому персонажу надзвичайно складно, адже ти зовсім не відчуваєш, що у нього є якісь проблеми.

Та і в цілому персонажі занадто нецікаві. Особливо це стосується основних злодіїв, типу директора компанії «Роксон» або Тінкерера. У першого, по-перше, декілька хвилин екранного часу на все проходження, а, по-друге, його основна мотивація це гроші. Особу Тінкерера нам розкривають дуже рано і замість того, аби накрутити навколо цього драми і розкриття персонажа, нам підсовують ідіотські вчинки і мотивують це сліпою помстою. Через це сидиш, дивишся на головного антагоніста і думаєш: ти що, дурна? Нащо ти це робиш? Зупинися, подумай, ти розумна дівчина. І так, Тінкерер – це Фіна. Не здогадається про це тільки дурний.

Дивлячись на місцевий сюжет я бачу вдосталь моментів, де його можна було зробити кращим. Краще розкрити відносини між Майлзом і Фіною, зробивши акцент на тому, що після її втрати герой її не підтримав. Тоді була б хоч якась логіка в її діях. Розширити відносини між протагоністом та його дядьком Аароном, аби їхня взаємодія була глибшою. Тоді б деякі сцени заграли новими фарбами. Але, ні. Розробники, мабуть, дуже поспішали, тому маємо те, що маємо. Сюжет нудний та нецікавий. Персонажі пласкі та не викликають ніяких емоцій. Зате тут купа стереотипів про чорних. Майлз пише біти, любить реп, називає всіх «бро» і таке інше. Класно!

Але грати в Marvel’s Spider-Man: Miles Morales до біса приємно. Польоти на павутині відчуваються шикарно. Граційні анімації, плавність і все таке інше. У грі є система швидкого переміщення між районами, але я ними так ні разу і не скористався. Навіщо, якщо відстань до потрібної точки долається так круто?

Бойова система теж крута. У нас тут класичні бої з «Аркхему»: слабкий удар; сильний удар; відскок і контратака. За рахунок того, що Людина-Павук дуже граційна, то й виглядає це все схожим на якийсь скажений танець. Притягнувся до того, побив, відскочив, притягнувся до іншого, підкинув угору. Відчувається дуже кайфово. Майлз прекрасно реагує на кожну команду управління і крутить безліч прекрасних піруетів, через що хочеться, аби бійка не закінчувалася ніколи.

Як і у Пітера Паркера, у молодого павучка є декілька гаджетів. Майлз може використати електричну гранату, яка здетонує і «відключить» декілька ворогів зараз. Також у нього є голографічний проектор, який «спавнить» на полі бою декілька голограм, що будуть атакувати противників. Не питайте у мене, як це працює. Я не знаю. І є, здається, ще щось, але я уже не пам’ятаю, що саме, адже навіть на максимальному рівні складності усі ці приблуди зовсім не потрібні.

Супортивники не порадували своєю варіативністю. Є хлопчики, що будуть бити вас руками; є хлопці з автоматами або снайперськими гвинтівками; є ті, що мають щити і ті, хто може хапати вас чимось на кшталт ласо. До кожного з них потрібна своя тактика, але складнощів нема ніяких. Зате сутички виглядають видовищними. Здається, я про це уже говорив, але повторити не гріх.

Боси також не тішать. Нам доведеться двічі зіштовхнутися з Носорогом; один раз із Бродягою і один раз із Тінкерером. Бої з ними максимально прості та однотипні, але, чорт забирай, який же кожен з них красивий. Усе завалено ефектами, шикарною постановкою і граційними рухами.

А ще у Майлза є купа суперздібностей. Він, окрім бігу по стінам, має ще здатності до біоелектрики. При натисканні двох кнопок наш павучок зможе знищити слабкого ворога ваншотом. Дуже красиво, але імбалансно. Також у Майлза є можливість піти у невидимість, що повністю ламає і без того куций стелс. Вас помітили? Натискаєте кнопку і тікаєте на якусь стіну, де чекаєте, поки вороги заспокояться.

Але ж наскільки, чорт забирай, ця гра красива. Вперше я проходив її на релізі, на PS5, і ще тоді дивувався усім цим шикарним зимовим пейзажам, якості пропрацювання усіх костюмів, а також різноманітним ефектам і партиклам. Зараз же, зібравши собі новий ПК, я зміг пограти с рейтрейсингом десь на 100 FPS і це, ку*ва, просто якесь диво. Виглядає гра просто бомбезно і якщо ви хочете чогось дійсно красивого і зимового, то вона підійде вам ідеально.

Нема у гри і проблем с постановкою. Кожен ігровий момент поставлений у найкращих традиціях супергеройського кіно. Павук там крутиться, літає, усе вибухає і потім це плавно перетікає в ігровий процес. Завдяки тому, що усі ролики зроблені на рушії, зовсім нема ніяких завантажень між секціями катсцен та геймплею. Це дійсно круто.

Нехай, наративно це й порожня гра, але своїм геймплеєм з його шикарною постановкою, а також шедевральним візуальним рядом і передноворічною атмосферою Нью-Йорка вона мене підкупила. Я уже вдруге пройшов її, отримавши при цьому всі досягнення, і ні разу не пошкодував. Так, гра коротка, але насичена та динамічна. З нетерпінням чекаю сиквелу від Insomniac.

В оригінальній [url=https://steamproxy.com/id/fantikgame/recommended/1817070?snr=1_5_9__402]Marvel`s Spider-Man[/url], після шикарного сюжету, нам показали сцену після титрів, де Майлз Моралез продемонстрував Пітеру Паркеру свої нові здібності. Я думав, що після цього для нас підготують тематичне доповнення і дадуть трішки погратися за цього персонажа. Але ж ні. Розробники з Insomniac вирішили, що новий павучок заслуговує на окрему гру за повний цінник. Більше того, свою гру вони презентували як систем-селлер для нової консолі від Sony. Але якось так вийшло, що під обгорткою нової гри дійсно заховалося доповнення на 5 годин основного сюжету. Та ще й не дуже цікавого. Але про все по порядку. Історія демонструє нам становлення нового павука. Майлз, під патронажем Пітера Паркера, робить свої перші обережні кроки в бік геройства. Має якогось костюма, літає над містом і зупиняє злодіїв. Але потім, під зовсім ідіотським приводом, Пітер від’їздить із Нью-Йорка і Майлз залишається сам на сам з усіма проблемами великого яблука. І тут, звісно, проблеми починають перти з усіх боків: з’являється новий суперзлодій з бандою накачаних передовою технікою бійців; корпорація виводить на вулиці особисту армію; із тіні виходить загадковий найманець на ім’я Бродяга і таке інше. І з усім цим доведеться розібратися юному Майлзу Моралесу. Це вперше я бачу, щоб за становленням героя було нецікаво спостерігати. У Майлза Моралеса майже все виходить без особливих проблем. Він не майже не має ніяких труднощів на своєму шляху. Якщо щось десь не вдається, то на допомогу приходить вірний друг Ганкі, який сидить десь на телефоні. А якщо і цього мало, то у Майлза у найпотрібніший момент з’являться нові суперздібності, на кшталт удару біоелектрикою або невидимості. Співпереживати такому персонажу надзвичайно складно, адже ти зовсім не відчуваєш, що у нього є якісь проблеми. Та і в цілому персонажі занадто нецікаві. Особливо це стосується основних злодіїв, типу директора компанії «Роксон» або Тінкерера. У першого, по-перше, декілька хвилин екранного часу на все проходження, а, по-друге, його основна мотивація це гроші. Особу Тінкерера нам розкривають дуже рано і замість того, аби накрутити навколо цього драми і розкриття персонажа, нам підсовують ідіотські вчинки і мотивують це сліпою помстою. Через це сидиш, дивишся на головного антагоніста і думаєш: ти що, дурна? Нащо ти це робиш? Зупинися, подумай, ти розумна дівчина. І так, Тінкерер – це Фіна. Не здогадається про це тільки дурний. Дивлячись на місцевий сюжет я бачу вдосталь моментів, де його можна було зробити кращим. Краще розкрити відносини між Майлзом і Фіною, зробивши акцент на тому, що після її втрати герой її не підтримав. Тоді була б хоч якась логіка в її діях. Розширити відносини між протагоністом та його дядьком Аароном, аби їхня взаємодія була глибшою. Тоді б деякі сцени заграли новими фарбами. Але, ні. Розробники, мабуть, дуже поспішали, тому маємо те, що маємо. Сюжет нудний та нецікавий. Персонажі пласкі та не викликають ніяких емоцій. Зате тут купа стереотипів про чорних. Майлз пише біти, любить реп, називає всіх «бро» і таке інше. Класно! Але грати в Marvel’s Spider-Man: Miles Morales до біса приємно. Польоти на павутині відчуваються шикарно. Граційні анімації, плавність і все таке інше. У грі є система швидкого переміщення між районами, але я ними так ні разу і не скористався. Навіщо, якщо відстань до потрібної точки долається так круто? Бойова система теж крута. У нас тут класичні бої з «Аркхему»: слабкий удар; сильний удар; відскок і контратака. За рахунок того, що Людина-Павук дуже граційна, то й виглядає це все схожим на якийсь скажений танець. Притягнувся до того, побив, відскочив, притягнувся до іншого, підкинув угору. Відчувається дуже кайфово. Майлз прекрасно реагує на кожну команду управління і крутить безліч прекрасних піруетів, через що хочеться, аби бійка не закінчувалася ніколи. Як і у Пітера Паркера, у молодого павучка є декілька гаджетів. Майлз може використати електричну гранату, яка здетонує і «відключить» декілька ворогів зараз. Також у нього є голографічний проектор, який «спавнить» на полі бою декілька голограм, що будуть атакувати противників. Не питайте у мене, як це працює. Я не знаю. І є, здається, ще щось, але я уже не пам’ятаю, що саме, адже навіть на максимальному рівні складності усі ці приблуди зовсім не потрібні. Супортивники не порадували своєю варіативністю. Є хлопчики, що будуть бити вас руками; є хлопці з автоматами або снайперськими гвинтівками; є ті, що мають щити і ті, хто може хапати вас чимось на кшталт ласо. До кожного з них потрібна своя тактика, але складнощів нема ніяких. Зате сутички виглядають видовищними. Здається, я про це уже говорив, але повторити не гріх. Боси також не тішать. Нам доведеться двічі зіштовхнутися з Носорогом; один раз із Бродягою і один раз із Тінкерером. Бої з ними максимально прості та однотипні, але, чорт забирай, який же кожен з них красивий. Усе завалено ефектами, шикарною постановкою і граційними рухами. А ще у Майлза є купа суперздібностей. Він, окрім бігу по стінам, має ще здатності до біоелектрики. При натисканні двох кнопок наш павучок зможе знищити слабкого ворога ваншотом. Дуже красиво, але імбалансно. Також у Майлза є можливість піти у невидимість, що повністю ламає і без того куций стелс. Вас помітили? Натискаєте кнопку і тікаєте на якусь стіну, де чекаєте, поки вороги заспокояться. Але ж наскільки, чорт забирай, ця гра красива. Вперше я проходив її на релізі, на PS5, і ще тоді дивувався усім цим шикарним зимовим пейзажам, якості пропрацювання усіх костюмів, а також різноманітним ефектам і партиклам. Зараз же, зібравши собі новий ПК, я зміг пограти с рейтрейсингом десь на 100 FPS і це, ку*ва, просто якесь диво. Виглядає гра просто бомбезно і якщо ви хочете чогось дійсно красивого і зимового, то вона підійде вам ідеально. Нема у гри і проблем с постановкою. Кожен ігровий момент поставлений у найкращих традиціях супергеройського кіно. Павук там крутиться, літає, усе вибухає і потім це плавно перетікає в ігровий процес. Завдяки тому, що усі ролики зроблені на рушії, зовсім нема ніяких завантажень між секціями катсцен та геймплею. Це дійсно круто. Нехай, наративно це й порожня гра, але своїм геймплеєм з його шикарною постановкою, а також шедевральним візуальним рядом і передноворічною атмосферою Нью-Йорка вона мене підкупила. Я уже вдруге пройшов її, отримавши при цьому всі досягнення, і ні разу не пошкодував. Так, гра коротка, але насичена та динамічна. З нетерпінням чекаю сиквелу від Insomniac.