ОПЕ́ЦЬОК, цька, чол., розм.

1. Товста, незграбна дитина. — Справді, опецьок... нігде правди діти, поганенька дитина... (Леся Українка, III, 1952, 747);

Яка ти миша? Ти опецьок

Я як церковна миша )

Воевали вместе за Донецкий аэропорт ! Спасибо тебе , что такие герои как ты существуют :* ещё спину прикрывал мне