Для мене Disco Elysium — це не просто гра, а феномен, що виходить за межі ігрових обмежень. Це діалог, який розкриває сутнісь людей, і їх думок. Гра стає філософським дзеркалом — кривим, але безжально правдивим.
Події Disco Elysium розгортаються у світі Ревашоля, що перетворився на соціальну руїну. Тут немає героїв — є лише наслідки. Світ змучений ідеологіями, революціями та невдалою боротьбою. Нікчемність, повсякдення, естетика занепаду й втома цивілізації змальовані так реалістично, що вони проникають у гравця і стають глибоким смутком в його душі. Також гра сповнена численних алюзій на реальний світ і має нахабство безжалісно критикувати неконкретних людей, а взагалі всіх. Це, на мою думку, є водночас іронічно-кумедним, так як відображає абсурдність всього буття, і суперечок в ньому.
Протагоніст — детектив, який втратив усе: пам’ять, гідність, а головне, віру у світ і в себе. Ревашоль стає фізичним втіленням цієї втрати — простором втрачених спогадів і могилою власного "я".
Водночас Disco Elysium не дозволяє гравцю зупинитися на порожньому нігілізмі. Через цю саморуйнівну порожнечу пробивається світло — і це світло вибору. Кожна дія, кожне слово, кожна дрібна репліка стає випробуванням: чи ти готовий узяти відповідальність за свій сенс? Чи ти знайдеш у собі сили зібрати уламки свого «я»? І прийняти їх.
Ця гра — це інтелектуальний діалог між персонажем, світом і самим гравцем. Ти можеш проєктувати самого себе на головного героя. Твій розум — поле битви: з думками, що сперечаються, жартують, залякують і, зрештою, допомагають знайти відповідь. Це не просто механіка — це метафора нашого внутрішнього світу, сповненого неоднозначностей, конфліктів і сумнівів.
Disco Elysium демонструє, що вміння слухати себе — це ще й уміння сприймати світ. Тут немає об’єктивної істини: усе, що ми бачимо, проходить крізь призму нашої думки. «Фактів не існує, є лише інтерпретації фактів». Тут немає об’єктивного добра чи зла, лише позиції й вибори, що переплітаються у складну павутину наслідків. Ревашоль — це світ, де будь-який вибір має ціну, де мрії революціонерів розбилися об цинізм, а безвихідь стала нормою.
Та все ж у цій темряві є місце для краси. У своїй суті Disco Elysium стверджує, що навіть у найбільших руїнах є потенціал до перетворення. І що людина, попри всі свої недоліки, здатна обрати шлях, який, можливо, не врятує світ, але врятує її саму.
Це гра про падіння й підйом, про слабкість і силу, про те, що навіть з уламків можна скласти щось прекрасне. Disco Elysium — це дзеркало, у якому кожен побачить себе, але не кожен зможе прийняти те, що побачить. Також гра сповненамаленькими історіями другорядних персонажів. Сюжет цих яких розкриває доволі очевидну й просту мораль, яка втім від цього не стає менш цінною.


Гаррі Дюбуа — це гротескна карикатура на детектива й водночас трагедія справжньої людини. Це персонаж, який живе на руїнах власного минулого. Людина, яка забула все, але якій від цього не стає менш больно. Хоча пізніше ми й знайдемо клаптики втрачених спогадів, розкиданих по всьому Мартінезу.

Розлучення з коханою зламало його волю. Він не зміг змиритися з втратою й впав на дно склянки. Безкінечні спроби забутися привели до повної амнезії. І проснувшись зранку, після самозабуттєвої п'янки, забувши все, він почувався маленькою голою людиною у величезному світі, хоть всім своїм видом, намагався цього не показувати. Цей страх Гаррі ховає за веселою гримасою усмішки. “ Судомна веселість набагато сумніша, ніж відкритий смуток ”.
Його слабкість — це віддзеркалення буттєвих трагедій, які можуть трапитися з кожним. Втім, місія гравця — витягти Гаррі з депресії. Важливо не те, ким Гаррі є зараз, а ким він стане після фіналу гри. Це може бути наркоман і п’яниця чи людина, яка згадала минуле, прийняла його й пішла далі, подолавши абсурдність буття. Головне запитання: чи зможе Гаррі впіймати той щасливий момент життя й скористатися ним сповна? " Life gets hard, but we go on “.

Головне питання: чи варто грати в Disco Elysium?
100% ЗВІСНО ТАК! Disco Elysium може стати потужним інструментом у подоланні життєвих труднощів. Ви можете пройти цей складний шлях разом із Гаррі. Disco Elysium справді здатний допомогти вийти з депресії, якщо вона у вас є.
І навіть якщо у вас усе добре, вам все одно варто пройти цю гру. Вона може стати для вас джерелом нових сенсів, навіть тих, які автор, можливо, не закладав. Але це не важливо, чи закладав цей сенс автор, чи ні. Важливо те, що ви його побачили та щось для себе зрозуміли.
“Одне дзеркало для всіх, але кожен бачить своє”. Саме Disco Elysium може стати таким дзеркалом для вас, у якому ви побачити самого себе .