บทวิจารณ์ล่าสุดโดย 痴人の天国亡命者

Цікава демка цікавої гри з імовірно великими можливостями у повноцінній грі!

Отже, що сказати по цій грі яка намагається бути JRPG ?! Щось вдалося, а щось ні.

Геймплей дійсно схожий на те саме: добре реалізовані сутички, різноманіття можливостей з часом сильно виростає, але на це потрібно дійсно багато часу і не всі досидять. Система кристалів десь я вже таке грав, чим далі, тим все необхідніші й під кінець без них зовсім пройти неможливо. А от крафт спорядження та зброї наче простий, а наче й знову під кінець задовбує, бо ресурсів мало, а на усьому що було спочатку гру не пройти зовсім, обов'язково потрібен енд гейм єквіп. І от щоб не було начебто складно потрібно проходити більшість побічних квестів та пилотяжити всю карту у пошуках скринь та на Некару (дійсно знаходить сувої єквіпу). Для полегшення прокачки наче е нескінченна вежа, але якщо йти по сюжету, то вдасться прокачатися набагато сильніше і ця вежа ну вона стає безглуздою. І шмоття і досвід нікчемні. На середній складності мені насправді навіть після овергрінду та прокачки усього з домінацією по рівню було складно, місцями дуже складно і це перша серйозна проблема. Пилотяжити кожну локацію потрібно ще й на мобів, бо буде складно все одно, але без цього зовсім нікуди.

Отже, сюжет розкручується довго і це співпадае з тим самим, але не закінчується судячи з фіналу гри. Серед побічних квестів багато лайна на вбий 3/5/7 гівнюків, деякі потрібні для виходу на легендарних тварин. І є невелика кількість просто гарних побічних квестів навіть які тягнуться скрізь усі глави основного сюжету. Загалом зачистив їх усі та це було втомлююче, бо виконував їх лише заради додаткових матеріалів для крафту і все одно нічого не вдавалося зібрати стільки скільки хочеться та треба. У кожного індивідуально є декілька непрохідних квестів і це найсильніші баги що заважають грати й пройти гру з помічених (але їх дійсно усього 1-2-3).

Графіка ну вона наче красива, але рябить в очах. Намагався виправити, але не дуже й вийшло. У першому великому місті лагало до самого кінця, часто щось не так довантажувалося. При швидкому пересуванні (телепортах) також часто були графічні баги або не все встигало адекватно відмалюватись. У сутичках від ближньої камери лагало на всі 24-кадри завжди тому просто перемкнувся в тактичний режим. І в цілому на моєму пк наче відповідаючому майже на 100% вимогам гри, трішки не тягнуло навіть після роботи з налаштуваннями.

Озвучення наче добре, але є невеликий міскаст.

Музика е і вона просто нормальна, є цікаві треки, але я забув в який сюжетний момент вони були.

Отже, є серйозні проблеми з прокачуванням та екіпіровкою, друга з побічними квестами та мобами, третя, але більш індивідуальна з графікою й остання з деякими непрохідними квестами. І наче гра мені сподобалася зробив зовсім усе що можна було. Але я б все-таки не рекомендував її тому хто не знайомий з жанром або хоче якогось нового досвіду чи ще чогось. Гра вимоглива і не проста майже у всьому і тільки для тих хто просто шукає невідому гру від невідомої студії (щось таке).

Плюсів і Мінусів десь порівну тверда 5.5/6 .

Якудза 極 2 видалася кращою за Якудза 極 (1) але не кращою за Якудзу 0. Новий рушій і він дійсно кращий але не у всьому. Ця фізика поводження тіл вона не кумедна а дратівлива. Завдяки цьому сутички змінилися дуже сильно але усі їх позитивні сторони при цьому залишились, битися все ще цікаво. Прокачка змінилася сильно але складнішою не стала. Сюжет став і довший і більший і глибший але місцями я би сказав недорозкрили, ну ось не вистачае...Побічні сабсторі виросли у наповненні але стали більш японськими, видно ось цю сторону культури. Музика наче якась приємніше ніж у попередній але все одно не запам'ятовуеться. Розваг знову збереглися і знову повернулися бізнеси зі своїми сюжетами добре різноманіття але трішки нудно. І невеличка історія про Маджиму чіпае за серце, добре доповнення та завершення романтичної лінії яка не відбулася . Загалом Якудза 極 2 все ще добра гарна гра і я можу дати їй тверду 8!

Отже Якудза 極 це ремастр орігінальної гри та продовження "0" частини. Рушій зробили той же а от все інше... Це все ще цікава захоплююча гра піднімаюча важливі теми у житті. Але в загалому вона слабша по трішки у всьому окрім графіки тут різниці не помітив. Сюжетне наповнення як основного так і побічних значно зменшилося. Основний сюжет трохи кульгае і якби не додали відео вставки(котрих не було у оригіналі) було б зовсім погано, він і менше і слабкіше. Побічні сабсторі теж просіли у якості та кількості загалом простіші але все ще досить цікаві, одне добре що легше стало вийти до несюжетного найважчого босса через них. Прокачка стилів майже не змінилася але докачати легендарний через сутички с Маджимою це не у кожного вистачить терпіння і зусиль бо воно тупо не працює як треба і люди у обговореннях пишуть про задрочування по 50-100 разів заради декількох останніх скілів бою, і це найрозчаруюча частина напевно усіеї гри: бо без неї також не вийти на несюжетного найважчого босса. Всі розваги на місці та знову порадують вас якщо радували і у "0 частині". Музика насправді теж якась блякліша. А ось усі досягнення і комплеціоніста стало отримати значно складніше завдяки дорученням Харуки у розширенному режимі після проходження гри. Якудза 極 це добре продовження але виглядае насправді як прокладка між частинами і заслуговуе від мене чітку 7!

Отже Yakuza 0 це дійсно шедевр. Дуже гарно майже все. Більш-менш гарна та чітка графіка можно прочитати усі надписи та видно достатьно деталей на персонажах і у оточенні. Прекрасна музика майже усюди запам'ятовуються мотиви сутичок/побічних завдань/сюжету/підсюжетів бізнесу. Геймплей битв дуже різноманітний і не задовбав навіть за таке довге проходження, особливо виділяеться дійсно багато прийомів добиванная та іх залежність від зброї тут не занудишся. Багато розваг і взаємодій справді майже на любий смак але для завершення списку комплеціоніста на 100% та усіх ачівок вони напевно знищать психіку. В цілом це прекрасна гра і найліпша точка входу у серію. А ось що розчарувало так це дійсно лютий grind заради прокачки легендарного стилю Дракона та виходу до головного найскладнішого босса по гілці сабсторіс. Побічні історії/сабсторіс їх багато і вони трішки набридають але дійсно найрізноманітіші і найцікавіші, це окрема тема без них напевно світ був трішки менше живим. Отже чудові 9.5 баллів за цю прекрасну не Японьску ГТА гру.

Вже з початку бачачи найбільший розмір новелли з усіх попередніх я сподівався на щось дуже цікаве. Й Рюкіші не підвів... Перша з арок відповідей ще детальніше розгядае усі події й ще глибше занурюється до пекла триллера і навіть справжнього жаху. Тут є зовсім усе чого хотіла моя душа від продовження і навіть чого я не очікував у певних деталях, дуже добрих деталях. Найкраща з усіх попередніх, і напевно сама тепліша по особистим почуттям, прошовся як тайфун. Отже початок відповідей Коли плачуть/стогнуть/співають цикади (а може й ще хтось інший) перевершив усі очікування!

Ця 4 частина найцікавіша з усіх попередніх але тількі в їхньму ж контексті, хоча напевно і могла би бути першою. Отже у нас тут інший гг але події описані як передісторія початку. Слідкувати за початком усієї новелли цікаво, навіть дуже цікаво. Після не дуже 3ї, навалюють такого саспенсу що вже поскоріше хочеться читати продовження... Отже завершуюча арка питань Коли плачуть/стогнуть/співають цикади (а може й ще хтось інший) дуже добре розкривае цікавинки.

Третя частина поки що на мою думку найслабша з 1 та 2. Тут є інший погляд інші події, але воно не настілкі цікаве ніж у початкових главах. Як продовження історії і доповнення картини ну зійде хоч і враження посередньо зіпсовано Сатоко. Отже продовження Коли плачуть/стогнуть/співають цикади (а може й ще хтось інший) все ще вдалося хоч і трішки нудніше ніж попередні.

Друга глава оповіді виявился майже такою ж рівною як і перша частина. Але вона змушує сильніше прикувати до себе увагу. Бо полоскотати нерви у цій історії є ще дуже багато чим. Отже продовження Коли плачуть/стогнуть/співають цикади (а може й ще хтось інший) вдалося на повну.

Не зважаючи на те що з Цикадами я знайомий дуже давно, саму новеллу спромігся пройти/прочитати тільки тепер.
І перша частина цієї досить довгої історіі виявился повністю такою як я завжди й очікував. Добре розставлений триллер майже у кожному аспекті як цілісний твір. Отже початок Коли плачуть/стогнуть/співають цикади (а може й ще хтось інший покладено).