Recent reviews by JESUS

Я прихильник серії FNAF, і ідея грати в неї з подання FPS прозвучала чудово. Я отримав гру за надзвичайно вигідною угодою зі знижкою 90%, тому, по суті, я майже нічого не заплатив за цю гру.

Це починається дуже швидко, занурюючи вас у найглибші ями пекла, а атмосфера неймовірно жахлива. За кілька хвилин я вперше злякався, і мені знадобилося багато часу, перш ніж я звик до оточення. Однак коли я це зробив, елемент жахів зник, і це в основному стало грою пошуку предметів, які ви не знаєте, де знайти, і сподіваючись, що вас не спіймають.

Мені подобається, що гра дійсно старалася, і, як уже згадувалося, початок був жахливим і чудовим, але в міру просування це стає дуже зайвим і дуже розчаровує. Планшет не є найкориснішим із предметів, і я здебільшого добре обходився без нього, оскільки він не завжди добре показує, де знаходиться аніматроніка. Ухилятися від ворогів також складно, оскільки ви сподіваєтеся, що вас майже не помітять, оскільки вас майже завжди спіймають. Також не покладайтеся на те, що ви прослуховуєте їх розташування, оскільки ворог може здатися, що він перебуває з іншого боку, хоча насправді він прямо за рогом. Багато разів під час проходження я потрапляв на сторожі, коли мене просто їли, не чуючи жодного звуку.

Здебільшого я б принаймні рекомендував дати грі шанс, оскільки вона досить дешева і варта досвіду. З огляду на це, незграбність гри, а також розчарування через відсутність уявлення про те, куди йти і що робити, роблять досвід не найприємнішим. Можливо, у майбутньому буде випущено покращену версію.

Оскільки ніхто з позитивних відгуків не хоче пояснити, чому, я думаю, я це зроблю.

З самого початку, візуально ця гра неймовірно феноменальна. Освітлення, презентація та атмосфера були блискуче відтворені, щоб старші вболівальники з першої гри відчули, ніби вони повертаються кудись на диво знайоме, але містить багато нових і унікальних зустрічей, які нам ще належить відкрити. Кольори, особливо зелені, висвітлюються правильно, щоб ще більше підкреслити, здавалося б, спокійний і зібраний ліс протягом дня, який може швидко перетворитися на темний і тривожний кошмар вночі.

Енднайт знову влучив у саму точку бою. Враховуючи, що стара система посилення імпульсу для наземних атак працювала надзвичайно добре, зрозуміло, що вони не намагалися винайти колесо. Бої було розширено та згладжено настільки, щоб залишатися веселим, свіжим та іншим. Нанесення ударів приносить таке ж задоволення, як і в старій грі, а оволодіння цими прийомами особливо цікаве як з новими ворогами, так і з їхніми оригінальними, оновленими аналогами.

Що стосується механіки взаємодії, система інвентарю була розумно вдосконалена, і Kelvin є справді крутим доповненням до гри. Для інших невдах, які не мають друзів, таких як я, мати Кельвіна — хороша компанія. Взаємодія з ним є інтуїтивно зрозумілою та простою, і втратити його слід не є проблемою з GPS, який ви отримуєте відразу. Почати зі способу орієнтуватися на карті, яка в п’ять разів більша за першу гру, також є бажаною зміною. «Швидка інвентаризація», коли ви в дорозі, також є бажаним оновленням. Меню крафта також було вдосконалено, відокремивши власні будівлі від попередніх налаштувань, що полегшує відстеження того, що ви можете зробити за допомогою спеціальних будівель. На жаль, схема контролю сміття повертається, тож перші п’ять хвилин мого нового збереження я робив гру доступною для гри, а не... грав у гру.

Але будівля на 1000% краща, ніж у першій грі. Ви все ще маєте свої вже згадані попередні налаштування для використання в крайньому випадку, і у вас є значно вдосконалена спеціальна конструкція. Замість того, щоб розміщувати все відразу, де ви хочете, ви можете вибирати та вибирати під час створення бажаної структури, що полегшує керування ресурсами під час її створення, а також дозволяє вносити зміни, коли ви бачите підходить. Це величезний крок у порівнянні з попередньою грою, і це чудово.

Я бачу деякі скарги на продуктивність, але особисто у мене проблем не було. З середніми налаштуваннями моя гра працювала зі швидкістю 75-80 кадрів в секунду, що цілком нормально для такої гри. Ігри на виживання не потребують абсурдно високої частоти кадрів; що важливіше, це, звичайно, час кадру та послідовність. І в моїй грі рідко пропадали кадри, вона знову залишилася на 76-77 fps з невеликим відхиленням.

Я думаю, що це справді ця гра в двох словах. Перша гра, але майже кожна механіка була оновлена та перероблена позитивно (здебільшого). У грі є кілька повторних звукових ефектів, які, на мою думку, трохи розчаровують, але є певні очікування з командою лише з 30 осіб. Люди захоплюються тим фактом, що візуально він конкурує з іграми з потрійним класом, але ті самі люди забувають, що крихітна команда з 30 осіб збирає це разом, і вони просять лише 30 доларів, що є крадіжкою для гри з такою ціною візуальна точність і відтворення. Не кажучи вже про майбутні безкоштовні оновлення, які лише додадуть більше вмісту. Це, звичайно, нормально, якщо критично ставитися до продукту та вказувати на його недоліки, але з урахуванням очікувань це виходить досить надійною грою.

сухому переказі Assassin Creed: Rogue може запросто здатися серйозним твором, а не просто черговим розділом в альтернативній історії Америки XVIII століття. Розповідь про чоловіка, який розчарувався в ідеалах братства, легко зійде за розвінчання великого міфу. Образ ассасина, предмет серйозного культу мільйонів шанувальників, цього разу доповнили похмурими фарбами. Відповідно до Rogue, робочі методи організації вбивць у капюшонах можуть викликати огиду та незручні питання.

У третій частині ми вже грали за тамплієра — але досвід Хейтема Кенуея не йде ні в яке порівняння з тим, що уготовано Шею Кормаку, колишньому асасинові, що звернувся проти братства після низки кривавих подій. Останньою краплею для нього став землетрус у Лісабоні, який сценаристи недвозначно підсумовують у грі словами Вольтера про бога. Тяжка доля, моральний вибір, зміна парадигми — реальна трагедія, а не просто трансляція подій з іншого боку барикад.

У все це, скажімо відразу, дуже хочеться вірити під час проходження Rogue. Тим сумніше усвідомлювати, що значну частину свіжих емоцій тут викликає стрілянина з духової рушниці з підствольним гранатометом, а вся трагедія нерідко зводиться до отримання колотих ран від найманців, що ховаються в тюках сіна.

Rogue обіцяла стати свого роду фіналом, але до останньої її місії розумієш, що куди більше підсумків душевних мук Шея Кормака та долі альтернативної Америки тебе цікавлять дані у розділі «статистика»: скільки за вісім годин гри пройдено кілометрів, скільки піратів убито і скільки айсбергів збито. Міркувати після такого про драму та трагедію особистості якось незручно.

Даний огляд об'єктивний і не потребує відповіді на нього, дякую
(Спойлери!)

Отже, це 4 частина франшизи АС. Однак, як такою четвертою вона її є. Ми маємо рр у сучасності типікал абузу без діалогів/емоцій та іншого. До речі, щодо сучасності. Вона тут для галочки, гадаю, ви вже зрозуміли. Але є і позитивна сторона (тільки для цінителів серії) - багато лорної інформації при зламі комп'ютерів. Це єдиний позитивний момент у сучасності.

Переходячи до пам'яті предка, то тут все дуже блискуче. Харизматичний пірат-ассасин Едвард Кенуей, морські битви, цікавий сюжет, гарні краєвиди тощо.

Предок і справді харизматичний і людяний герой, морські битви на мій погляд дуже гідні, а особливо битви з легендарними кораблями (готуй очко). Далі – сюжет. Про нього сказати можна і багато, але я не стану. Коротко - він розповідає про те, що часом, шукаючи "Скарб", ми забуваємо про те, що ми давно маємо дуже цінне багатство - наші близькі та сім'я. На мою думку, сюжет вийшов дуже філософським, а також він може навчити гравця речами вище. Про пейзажі промовчу, достатньо зайти в гру і переконатися самому, наскільки ж прекрасний Карибський басейн;)

Геймплейна складова. Що ж, тут все не так добре, як у розділі про сюжет. Бойовка видовищна, купа анімацій, але це лише на перший погляд. Далі розумієш, що тут в основі повторюватимуться ті анімації, які Едвард провертав ще мало не в пролозі. Так, відкритий світ. Візуальний дизайн на висоті, 12/10 претензій немає. Варто уточнити, що сам світ хоч і відкритий, але як таким він сильно не є, адже більшість - шматки островів у морі, на яких персонаж не може навіть бути схожим. (Варто уточнити, що це саме «шматки» островів, а не повноцінні острови та суша, на яких є загадки/скрині/точка огляду тощо). Щодо міст так само можна посперечатися, навіть погравши в неї 60год+ вам буде важко відрізнити гавану від нассау. Паркур тут не дуже змінився з 3 частини, так само претензій немає. Активності у відкритому світі мізерні. Одне слово – гринд. Єдині цікаві активності - завдання ассасинів, а також загадки. (Не майя!). На цьому й закінчу цей поділ.

Занурення у гру.
Про атмосферу я навіть говорити не стану, 10/10 за саунд так само.

Підсумок.
Загалом гра мені сподобалася, і я б навіть міг її назвати однією з фавориток у серії АС. Тверді 9/10.

Довго не міг зрозуміти, чи рекомендувати гру, але потім, озираючись на нові частини, зрозумів: так.
Вся краса гри в тому, що вона старенька, з належною увагою до лору та самої історії ассасинів у принципі. Грати в неї у 2023 чудово.

Із плюсів:
- Той самий Еціо
Ніхто не сперечатиметься, що історія Еціо Аудиторе, мабуть, одна з найпрекрасніших, які можна зустріти в іграх від Юбіків. Та й, мабуть, у принципі, у будь-якій грі.
- Нова країна
Досліджуючи Італію вздовж і впоперек, втомлюєшся від приємних тосканських видів і хочеться чогось крутіше. Власне, тримайте, насолоджуйтесь мусульманським колоритом.
- Звичний геймплей
Ну, тут і сказати нема чого.
- Оборона та заняття веж
Саме мені припала до смаку оборона і всі ці стрілки на дахах, яких треба правильно розставити, барикади та інше.
- Відсутність купи DLC, які у своєму впливі на персонажа та його прокачування прирівнюються до читерства.

З мінусів:
Часом ставало трохи нудно, хоча, це, швидше, питання смаківщини, я думаю. Або настрої.

Якщо відповідати на запитання "Чи хороша це гра?", то я без вагань відповім, що так. У ній є дух серії, який був чи не в зеніті в момент, коли "Одкровення" вийшли.

Звичайно Brotherhood стала класикою. Повертатись у неї щоразу приємно, і щоразу, з болем у серці, доводиться розлучатися.

Улюбленою і став культовим герой гри тут не вершить помста, точніше не зовсім одержимий їй. У цій частині Еціо намагається перешкодити Тирану прийти до влади, а саме робить те, що має робити Ассассін. Сюжет на мою думку дуже короткий. Мало розкриває наближених Чезаре – Банкіра, Барона Де Валуа. Інтеграція в сюжет історичних персонажів більш-менш обґрунтована, але їх, як і раніше, дуже мало у того ж Макіавеллі екранного часу хвилин на 15.
Нових персонажів на пальцях перерахувати.

Додаткові квести - які то гарні, які то можна пропустити. Рекомендую пропустити квести злодіїв та контракти. Квести Машини Леонардо та Зникнення Леонардо це найкращі квести у грі, можливо навіть цікавіше ніж основний. Завдання Христини стримано але досить інформативно розповідають про кохання Еціо під час Assassin's Creed 2. Завдання Куртизанок більш-менш норміксові з усіх прохідних. Взагалі всі додаткові квести, навіть прохідні, трохи розширюють гру, під час виконання ми зустрічаємо як основних персонажів, так і бачимо розвиток другорядних.
Порадував набір рекрутів. Ця частина гри дає сюжету обґрунтовану причину називати протагоніста Ментором Братства.

Побудова квестів загалом непогана, є простір. Якщо я хотів постелсити, я стелсіл. Хотів відкритого бою, то нападав. В основному звичайно стелст, оскільки КРЕДО каже нам не підставляти під удар братство. Дуже засмутило, що основний квест дуже, ну дуже рідко має місця дій не на відкритих площах або історичних місцях. У цьому Assassin Creed 2 звичайно виграє.

Рим як локація. Дуже задушливий. На відміну від Флоренції з її триповерховими будинками, відкритими площами, пелюстками троянд розвіяними вулицею. На відміну від Венеції з її маленькими містками, історичним місцем. Рим це вузьке місто, з мінімум відкритих вулиць, максимум людей на цих вулицях, історичні будівлі тут ну мінімум інтересу представляють, тому що ми з ними практично не стикаємося під час місій. Коні у самому місті виглядають максимально недоречно. Іноді простіше кудись дістатися пішки.

Економіка Риму теж задушила, потрібно було зробити не 15 крамниць на кожну вежу Борджіа, а шт. 5. Я реально дуже втомився їх відновлювати, так і ще потім зрозуміти, що це мало на що впливає, тільки на знижку хіба що. Хоча дуже сподобалося відновлення Акведуків. Панорами під час купівлі історичних місць, таких як Колізей, Аркі та Катакомб.

Крапки огляду звели на мінімум, замість 54 у другій частині залишили окремо 7 шт.

Відчувається, що розробники хотіли зробити продовження серйознішим. Навіть музичне супроводження в тон серйозності змінилося. Порадували звукові доріжки з першого Ассассіна. Величезний уклін Російським Локалізаторам. Приємні голоси, професійна робота.

На мою думку Brotherhood поступається Другою частиною. Проте заслуговує на своє місце на Алеї Золотої Класики.

«Світ хакерів чекає на вас»!

Вже минуло чимало часу після виходу гри. І в мене з'явився привід написати огляд напередодні виходу нової частини – Watch Dogs: Legion, дія якої відбуватиметься найближчим часом в антиутопічному Лондоні. Але зараз не про це.

Події Watch Dogs 2 розгортаються в сонячному Сан-Франциско, що знаходиться під управлінням ctOS, що збирає інформацію про всіх і кожного. До речі, над самим містом автори виконали чималу роботу: тут вам і міст Золоті Ворота, і рибальська пристань, що там — навіть сам офіс Ubisoft повноцінно відтворили. Так, досконалою точністю тут і не пахне, але насолодитися райдужною атмосферою далекого Сан-Франциско ви все-таки зможете.

Що сподобалось?

▶Графіка. Красиве і яскраве місто, дуже схоже на справжнє Сан-Франциско. Як кажуть жителі міста, у віртуальній версії з нього прибрали «нудні» місця, залишивши лише найцікавіше — і це помітно.

▶Сюжет. Головний герой гри - хакер, родом з Окленда, штат Каліфорнія, на ім'я Маркус Холлоуей переїжджає в Сан-Франциско, в серце Кремнієвої Долини, де, об'єднавшись з угрупуванням активістів з організації DedSec, кидає виклик жадібним корпораціям і корумпованим владі міста, оновлену універсальну систему ctOS 2.0 та викладаючи свої дії у соціальні мережі.

▶Геймплей. У Watch Dogs 2 є набір основних місій, завдання для підготовки до них та побічні квести. За структурою ключові операції нагадують пограбування у GTA 5 та вбивства в Assassin's Creed. Але на відміну від протагоністів перерахованих ігор, герої тут не злочинцями чи вбивцями, а хакерами. Тому Watch Dogs 2 має на увазі стелс-проходження, хоча у грі не виключено застосування зброї. Для проходження місій потрібно взаємодіяти із системами міста. Хакери можуть зламати все, що оснащено мікросхемою: телефони, комп'ютери, камери відеоспостереження, світлофори, автомобілі, електрощити, трансформатори тощо. Також варто відзначити систему прокачування – можливість покращення навичок головного героя, яку легко підлаштувати під свій стиль гри. Крім цього в нашому арсеналі є джампер і квадрокоптер, які допоможуть нам як у місті, так і в завданнях.

▶Звук. У телефоні Маркуса в будь-який момент можна включати треки багатьох жанрів, від року до електроніки. Композицій багато (деякі потрібно шукати у місті за допомогою місцевого Shazam), а з тих, що полюбилися, дозволяється створити свій плей-лист.

▶Одиночна гра. Велика кількість основних та побічних завдань у місті, повністю відкритому для дослідження. Жодних перешкод немає — вирушайте куди хочеться і робіть все, що душа забажає. І що б ви не обрали, нудно не буде.

▶Колективна гра. З напарником можна відвідати пам'ятки, взяти участь у перегонах, спробувати зловити злочинців. На жаль, завдання, розраховані на кооперативне проходження, не є нічого особливого та цікавого. А ось вторгнення так само забавні, як і в оригіналі, — шукати хакера серед перехожих довго не набридає.

Переваги:

▶Пасхалки та посилання. Під час проходження гри можна почути дуже багато посилань на поп-культуру;
▶Персонажі. Колеги Маркуса - приємні на вигляд і такі ж безбашенні, як і він сам, хлопці;
▶Більшість різноманітних побічних завдань;
▶Місто сповнене розваг і справді здається жвавим;
▶Кастомізація персонажа.

Що не сподобалось?

▶Іноді ІІ збоїть і творить дурниці;
▶Стелс потребує деяких доопрацювань.

Підсумок:

Watch Dogs 2 - гра на міцну 9 з 10. Один з найкращих сучасних екшенів у відкритому світі. Watch Dogs 2 – це для тих, хто хоче розслабитися літнім днем у Сан-Франциско. Трохи постріляти, трохи побешкетувати, поганяти на швидких авто і вирішувати нескладні головоломки під приємний саундтрек.

Мною пройдено ще одну гру та відчуття неоднозначні.
Сюжет:
Дуже неоднозначний сюжет. З одного боку Пірс діє як герой, герой якому нема чого втрачати (крім сестри і племінника, але це пізніше), він показує себе в ролі месника, який готовий прийти на допомогу і врятувати всіх і все, народний герой. Але якщо вийти з-під призми вражень і подивитися на все тверезо, то ми бачимо іншу картину, Ейден лінчеватель, такий собі егоїст який вбиває всіх підряд, при цьому не особливо цікавлячись кого і за що. Звучить як марення, але якщо подивитися на те, як головний герой ставиться до смерті своєї племінниці Олени і нещадно вбиває всіх пов'язаних із вбивством та його замовленням людей. Тобто це дивно, так, у багатьох випадках можна обійти вбивство, але далеко не завжди це проблема. Люди обожнюють людину, яка робить самосуд на вулицях Чикаго.
Це не єдина проблема сюжету. Усю гру на Пірса тиснуть його сім'єю, на цьому побудований сюжет, спочатку женемося за замовниками Пірса, через які померла Олена, потім виконуємо завдання Демієна через те, що сестра героя в полоні і знову наприкінці гри мстимося. Нудно.
Персонажі:
Цікавих практично немає, хіба що Джорді Чин, та й то через локалізації більшість харизми персонажа зникла. Також цікавий персонаж Дефолт- хакер анархіст, який явно кайфує від неону. До речі, ми його швидко вбиваємо. Сам головний герой дуже бляклий і не розкритий, як видно розробники хотіли натиснути на жалість, навіть ні, вся гра тисне на жалість і тільки це її рятує, як не дивно, але антагоністи вийшли набагато цікавіше і яскравіше глав героєм.
Місії:
Знову ж таки, велика частина сюжетних місій зводиться до: наздожени того, убий цього. Але є дуже цікаві місії, наприклад: місія з усунення Дефолта, місія з порятунку Реймонда, та й фінал, якби він не був затягнутий нескінченними погонами від поліції.
Геймплей та відкритий світ:
Перестрілки в цій грі зроблені відносно добре, але я не розумію чому не зробили можливість стрілянини з автомобіля, при погонах дуже не зручно, а так, ну звичайна механіка. Світ не дуже великий, але навіть при цьому місця не запам'ятовуються, ти так і не запам'ятаєш навіть зразкове розташування ключових будівель в ігри, а взаємодія з містом усередині нього вкрай мало, поза місіями практично нічим зайнятися і це сумно.
Висновок:
Рекомендую гру, але просто для загального розвитку, більше ніж на одне проходження вона не тягне, особисто я її малоймовірно, що ще запускатиму.
8/10

Загиблий Орден – Тріумфальний камбек EA

Ми живемо під час третього масштабного наступу «Зоряних війн». Я сказав би, ренесансу, бо проектів виходить дуже багато. Лише нещодавно на малих екранах відгримів перший серіал із живими акторами з франшизи – «Мандалорець». На момент написання цього огляду вже встиг усіх фанатів порадувати/розчарувати "Епізод IX". А зараз, уперше з моменту виходу дилогії STAR WARS: The Force Unleashed, ми маємо велику та якісну одиночну гру по сазі.

Також для мене, як для запеклого Стімбоя, було радісною звісткою, що Fallen Order виходить власне в Steam. Здебільшого саме це підштовхнуло мене до покупки, адже грі до її виходу я ставився досить скептично. Подивившись безліч оглядів та прев'ю, я переконувався, що гра вийшла досить середня. Але мій фанатизм до «Зоряних війн» узяв гору, і я все-таки зважився на покупку. І Ви знаєте, дуже не дарма, адже Fallen Order – досить добротний проект.

Давним-давно в далекій-далекій Галактиці...
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1970098405
З «Зоряними війнами» я знайомий із пораненого дитинства. Брат у мене великий фанат, тому невідомо, чи раніше я заговорив чи дізнався, що Дарт Вейдер – батько Люка. Я переглядав десятки разів фільми, подивився повністю «Повстанців», читав комікси та «Трилогію Трауна», але з іграми я знайомий погано. Проходив лише античну STAR WARS: Dark Forces, щоб порівняти її сюжет із історією «Ізгоя-Один». Але зараз не про це…

Сюжет
Дія гри відбувається між III та IV епізодами. Розквіт Імперії. Гра добре показує наслідки "Наказу 66". З приходом Імперії сила давно поза законом. Головний герой – Кел Кестіас, колишній падан. Наказ 66 змушує його зненацька, але він таки знаходить сенс жити далі. Щоправда, одного разу його сила виходить з-під контролю, що стає помітно для служителів Імперії. Із цього і починається наша історія.

Про сюжет загалом можу сказати, що він… непоганий. Історія не вистачає зірок з неба, але загалом вона може захопити та порадувати фанатів. Ми зустрічаємо деяких знайомих з кінофраншизи героїв, а також встигаємо прив'язатися до нових персонажів. Мультифункціональний і такий мімімішний робот BD-1, наш наставник Цере (ні, не Цирі), а також сварливий капітан корабля далекого космічного плавання Гріз – вони не встигають набриднути, хоча намагаються, адже деякі діалоги тут нереально затягнуті.

Внесок у всесвіт
Fallen Order загалом відчувається як свіжий ковток для Далекої галактики. Якщо той же «Мандалорець» - це суворий вестерн, то «Занепалий орден» може запропонувати велику, масштабну та якісну подорож із заглибленням у новий для загальної історії сюжет та лор. Тут ми маємо гарне розкриття теми імперської інквізиції, а також яскраво та яскраво показані світи. До речі, про них.

Оскільки гра явно робилася з упором не лише на сюжет, а й на дослідження, під час ігрового процесу знайдеться час і для збирання, і бектрекінгу. Не скажу, що Fallen Order – це погані риси. Рівні досить заплутані, і до них приємно повернутися через якийсь час. Власне кажучи, про самі відвідувані місця: нас чекає 6 планет, кожна з яких має свої фішки та недоліки. Дві з них уже добре знайомі фанатам: Кашиїк, батьківщина Чубакки та інших волохатих істот, і Датомир, притулок Дарта Мола, добре розкритий у «Війнах клонів». Також у грі присутні абсолютно нові світи, які слід досліджувати вперше.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1942572305
З урахуванням консервативності Disney у підході до нових ідей у «Зоряних війнах» дуже похвально, що вони схвалюють таке новаторство.

Геймплейні аспекти
Перший рівень б'є всі планки якості, будучи однією з найкращих експозицій, які я лише зустрічав. Кінематографічність та й годі. І це може дати докорінно невірне поняття про те, що відбувається в грі в цілому. Адже після шикарних двадцяти хвилин на Вас чекає дещо інше. Знову ж таки, я не кажу, що це погано. Вступ правильно виконує свою роботу – інтригує, розповідає сюжет і вводить непосвячених н'вахів у курс справи. Подальший ігровий процес теж досить-таки затягує, хоч він і не такий барвистий і масштабний.

Бойовка є сумішшю Dark Souls і Sekiro тільки зі світловими мечами. Перекати, увороти, парірування, таймінги, багаття - загалом, що ви любите. Окремої згадки стоїть світловий меч. Його явно не заточували гноми, тому всіх людиноподібних супротивників розрубати як ніж олію не вийде, а шкода. Зате флору та фауну рубай у всіх трьох площинах ліворуч та праворуч. Такої барвисті місцями навіть товариш Тарантіно позаздрив би (якби знімав «Зоряні війни»). Хоч штурмовиків і не вдасться рубати в капусту, все одно віддача від світлового меча дуже добре відчувається.

Окремої згадки вартує складність гри. Хоча всі кажуть мовляв «у Дарк Солсі і не таке бачив, легкість», гра не така проста, як мені здалася. Є 4 рівні складності: режим історії, лицар Джедай,,майстер Джедай та гранд-майстер. Здебільшого проходив гру на складності «лицар», кілька боїв пробував на «майстрі», а на «гранд-майстри» навіть не суувався. У «режимі сюжету» шаткував орди фауни, коли її було багато. Хочу сказати, що вибір складності в цій грі досить інтуїтивний, і Ви (якщо не мазохіст, звичайно) відразу зрозумієте, що Вам потрібно вибрати.

Решту часу крім бойовки займають сюжетні вставки і, раптово, метроідванія. Хоча, як виявилося, автори цього особливо й не приховували, це для мене було великою новиною. Дослідити світи Далекої-далекої цілком цікаво. А для любителів мурижити рівень десятки разів заради колектив, вони є. Елементи платформера теж грі личить.

Найнижчою ж частиною гри є загадки. Багато хто з них чомусь лає за недоречність, але мені чомусь завжди хотілося вирішити головоломки у світі «Зоряних війни». Вони добре розбавляють ігровий процес, і ніяк не заважають та й вирішувати їх цікаво.

Музика
Хотілося б сказати, що у гри ненав'язливий приємний саундтрек. Йому, звичайно, далеко до майстерності Джона Вільямся, але він теж може похвалитися приємним звучанням.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1939629200
Підсумок
Fallen Order напрочуд легко вдається одночасно побувати і соулс-лайком, і метроідваніей, і ігровим кінцем, і грою по «Зоряним війнам» зрештою. Гра є гарним міксом із жанрів, кожен із яких зберігає приємні сюрпризи та роялі в кущах. «Занепалий орден» коштує покупки для кожного з затятих фанатів, а також просто любителям гарних добротних кінематографічних та різноманітних ігор, адже ця гра одночасно ні на що не схожа, і схожа на все одночасно.

Від щирого серця хочу подякувати компанії Ubisoft за випуск Assassin's Creed Valhalla на платформі Steam. Я завжди вірив що гра вийде та чекав цього моменту. Шкода правда, що немає досягнень у Steam, з ними грати набагато цікавіше. Дуже чекаю Assassin's Creed Mirage та Skull and Bones у Steam і вже зараз готовий купити ці ігри. Ніколи не звинувачував компанію Ubisoft у своїх рішеннях випускати свої ігри на тій чи іншій платформі. Ринок за умов конкуренції дуже жорсткий. Steam та Epic Games Store чудові платформи. Steam дуже функціональна, красива, з величезною ігровою базою та низкою унікальних фішок, яких немає ні в кого. Epic Games Store молодша, що має поки ряд недоліків, які в майбутньому я впевнений виправлять, але в той же час компанія Epic Games створила дивовижний двигун Unreal Engine 5, який здатний перевернути ігрову індустрію і надала його у вільний доступ в Epic Games Store. Всім компаніям творцям ігрових платформ та компаніям розробників ігор бажаю процвітання та успіхів у своїй діяльності, а головне співробітництва, оскільки саме співробітництво принесе найбажаніші плоди для ігрової спільноти. Спасибі вам.