Чорнобильській АЕС 26 апреля 1986 года [ru.wikipedia.org]
руйнування реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої біля міста Прип'яті (Українська РСР, нині — Україна) . Руйнування носило вибуховий характер, активна зона реактора була повністю зруйнована, а в навколишнє середовище викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Аварія розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію атомної енергетики , як за передбачуваною кількістю загиблих і постраждалих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Протягом перших трьох місяців після аварії померла 31 людина, ще 19 смертей з 1987 по 2004 рік імовірно можна віднести до її прямих наслідків. 134 людини з числа ліквідаторів перенесли гостру променеву хворобу тієї чи іншої міри тяжкості. Високі дози опромінення людей, в основному з числа аварійних працівників і ліквідаторів, послужили або можуть послужити причиною чотирьох тисяч додаткових смертей від віддалених наслідків опромінення . Ця кількість жертв істотно менше приписуваного Чорнобильській катастрофі громадською думкою.

На відміну від бомбардувань Хіросіми і Нагасакі , вибух нагадував дуже потужну «брудну бомбу» — основним вражаючим фактором стало радіоактивне забруднення . Хмара, що утворилася від палаючого реактора, рознесла різні радіоактивні матеріали, насамперед радіонукліди йоду і цезію, по більшій частині Європи. Найбільші випадання відзначалися на територіях, що відносяться до Білорусії, Росії та України . З 30 — кілометрової зони відчуження навколо АЕС було евакуйовано все населення-понад 115 тисяч осіб. Для ліквідації наслідків були мобілізовані значні ресурси, понад 500 тисяч осіб брали участь у ліквідації наслідків аварії .

О 01:23:47 (за московським часом) в суботу 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор, постраждав частково — машинний зал (в зоні 4-го енергоблоку). У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Будівля енергоблоку частково обвалилася, при цьому загинули перші 2 людини — о 01:26 того ж дня загинув оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук . Співробітник пусконалагоджувального підприємства Володимир Шашенок помер від отриманих травм о 6:00 того ж дня. Згодом залишки активної зони розплавилися , суміш з розплавленого металу, піску, бетону і фрагментів палива розтеклася по підреакторних приміщень. В результаті аварії стався викид в навколишнє середовище радіоактивних речовин, в тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду — 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду — 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду — 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду — 28,8 року)

Існують принаймні два різних підходи до пояснення причин Чорнобильської аварії, які можна назвати офіційними, а також кілька альтернативних версій різного ступеня достовірності.

Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, поклала основну відповідальність за неї на оперативний персонал і керівництво ЧАЕС . МАГАТЕ створило свою консультативну групу, відому як консультативний комітет з питань ядерної безпеки [англ.] (англ. INSAG; International nuclear Safety Advisory Group) , який на підставі матеріалів, наданих радянською стороною, і усних висловлювань фахівців (серед яких групу консультували Калугін А.К . і Дьомін В. Ф. , а делегацію радянських фахівців очолив Валерій Легасов , перший заступник директора ІАЕ імені І. в. Курчатова) у своєму звіті 1986 року також в цілому підтримав цю точку зору. Стверджувалося, що аварія стала наслідком малоймовірного збігу ряду порушень прав.

Грубі порушення правил експлуатації АЕС, вчинені її персоналом, згідно з цією точкою зору, полягають у наступному:

1. проведення експерименту "за всяку ціну", незважаючи на зміну стану реактора

2. виведення з роботи справних технологічних захистів, які просто зупинили б реактор ще до того, як він потрапив в небезпечний режим

3. замовчування масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС