Україно свята, мати героїв, зійди до серця мого.
Прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв,
Славою боїв Завойовника, батька Хмеля тріюмфами,
Ревом гармат революції, радісним гомоном софійських дзвонів.
Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться,
Бо ти, пресвята, все життя моє, бо ти все щастя моє.

Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки.
Щоб віра моя була ґранітом, щоб зросли завзяття й міць,
Щоб сміло йшов я у бій, як ішли герої
За тебе, свята, за славу твою, за твої святі ідеї:
Щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів твоїх,
Невинну Кров розстріляних під Базаром i Крутами
І тисячів безіменних борців твоїх,
Що кості їх розкидані або тайком загребані…

Спали вогнем, життєтворная, кволість у серці моєму,
Нехай страху не знаю я, не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю,
В серці замешкай моєму.

В боях, в тюрмах рости мене до ясних чинів для тебе.
І в чинах тих хай знайду смерть,
Солодку смерть в бою за тебе,
І розплинуся у тобі я i вічно житиму в тобі,
Свята Україно моя, відвічна й непоборна.