Recent reviews by wew55

Stardew Valley is my biggest discovery of the year. Why so? Because for many years, I couldn’t bring myself to try this game. Honestly, its visual style was off-putting. For a long time, I couldn’t get past the mental barrier that pixel indie games could actually be beautiful. But slowly, my opinion started to change, and eventually, I gathered all my willpower and bought it.

At first glance, Stardew Valley may seem simple, with its pixel art and straightforward gameplay. A typical indie game that might not impress hardcore gamers. However, beneath this seemingly simple exterior lies a true example of how games should be made. An engaging story, captivating gameplay, and an incredible atmosphere. It feels cozy yet never boring, offering players the freedom to use their imagination in what seem like ordinary daily tasks - tasks that, most importantly, you actually want to do. Eric Barone showed what it means to be dedicated to your craft, which is why the game was warmly received and, even after more than seven years, continues to enjoy overwhelmingly positive feedback from the community.

This game deserves everyone’s attention. Stardew Valley is a wonderful game, and I believe it suits anyone, regardless of their preferred genre or gaming preferences. The only thing I’d love to see added to the game is a Ukrainian localization.

I want to thank Eric Barone for an incredible and unique experience, as well as for creating a masterpiece that changed my perspective - not just on gaming, but on how one should approach their goals.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3029352995

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1384911182

GTA 4 - це гра, яка залишає по собі сильний емоційний слід,оскільки вона фактично відходить від класичного для серії формату "хаосу і божевілля", пропонуючи замість цього більш реалістичну й драматичну історію. Це частина, де історія Ніко Белліка, стає ключовим фактором, що вирізняє гру серед інших частин легендарної серії Grand Theft Auto.

Сюжет GTA 4 - це суміш кримінальної драми та соціальної критики. Ніко Беллік - емігрант зі Східної Європи, який прибуває до Ліберті-Сіті в пошуках "американської мрії". Проте реальність швидко руйнує його наївні сподівання, і замість багатства і свободи він стикається зі старими проблемами, які переслідують його навіть в іншій частині світу. Минуле Ніко, сповнене болючих спогадів, і його спроби адаптуватися до жорстокого світу кримінального міста створюють сильний драматичний контекст. Однією з головних тем гри є помста, яка стає основою розвитку сюжету. Ніко, обманутий власним братом, приїжджає в Ліберті-Сіті з метою помститися за зраду й минуле, яке не дає йому спокою. Спочатку його мотиви здаються зрозумілими - це класичний шлях героя, що хоче виправити свої образи і вчинити справедливість. Але до кінця гри розв'язка змінюється кардинально: Ніко розуміє, що помста не приносить йому того спокою, на який він розраховував, а тільки поглиблює його моральну кризу.

Важливою частиною сюжету є фінал, який кардинально змінює уявлення про Ніко і його помсту. Після всього, що він пережив, він повинен вирішити, чи готовий він завершити цикл насильства, чи продовжить свою місію на крові. Врешті-решт, це рішення впливає на його долю і долю його близьких. Гра показує, що навіть найбільш особисті мотиви, як помста, можуть не тільки не принести полегшення, а й погіршити ситуацію.

Персонажі, які оточують Ніко, доповнюють його історію. Роман - типовий оптиміст-невдаха, який мріє про розкішне життя, але потрапляє в постійні халепи. Влад, нахабний бос, який уособлює дрібну, але токсичну кримінальну владу, чи Рей Булгарін - багатий і впливовий злодій, чия безжалісність є антиподом наївності Ніко. Всі ці герої - реалістичні, контрастні, а їхні історії вплітаються у головний сюжет, додаючи йому багатогранності.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1387568527
Важливою складовою гри є саме атмосфера. Ліберті-Сіті - це не просто фон, а повноцінний персонаж гри. Місто вражає своєю похмурістю, деталізацією та відчуттям безнадії, яке передає через фільтр сірих тонів і низку дрібниць - від гнітючої архітектури до діалогів NPC. Тут важливі дрібниці, адже саме вони створюють цю атмосферу: вивіски на магазинах, фонові розмови російською мовою, деталі поведінки перехожих. Атмосфера 2000-х років створюється через реалістичний пейзаж і соціальний контекст, які змушують відчути себе на місці головного героя, ставлячи ті ж самі питання, які нам трапляються упродовж всього проходження.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=528043013
Стосовно геймплею, то GTA 4 зробила значний крок уперед у плані реалістичності геймплею. Фізика гри вражає(порівнянно з минулими, та навіть з наступною частинами): від поведінки транспорту до анімацій персонажів. Система бою, механіка стрільби роблять гру значно живішою порівняно з попередніми частинами. Попри це, деякі гравці можуть відчути "нестачу розваг" у стилі San Andreas або GTA 5. У GTA 4 немає наприклад можливості налаштовувати персонажа чи авто в такому масштабі, немає яскравих нарядів чи "елементів абсурду", і ще багато чого, що звично притаманні серії. Однак це не недолік, а свідомий вибір розробників, які прагнули передати більш реалістичну атмосферу.


GTA 4 - це унікальний проект, який намагається демонструвати кримінальний світ без прикрас, романтики чи перебільшень. Це історія про пошуки себе, втрати і безжальну реальність, яка не залишає місця для хепі-ендів. Гра зачіпає глибокі теми - від проблем еміграції до психологічних травм, змушуючи гравця не лише розважатися, але й співпереживати героям.
Це гра, яка чимось схожа на інтерактивний фільм - похмурий, емоційний і водночас незабутній. Якщо ви цінуєте сильні сюжети і віддаєте перевагу саме реалістичності і серйозним тонам, GTA 4 стане для вас ідеальним вибором.

П’ята та шоста частини цієї серії зазнали найбільше критики серед усіх основних ігор франшизи. І це той випадок, коли критикувати є за що. Четверта частина була доволі успішною, і після неї варто було очікувати гідного продовження. Чи є п’ята частина такого ж рівня, як і попередні? Я вважаю, що ні.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=275903588
Сюжетно це той самий Resident Evil. Амбрели вже немає, і Кріс Редфілд, який тепер працює на BSAA, вирушає в африканське місто Кіджуджу (або Кідзюдзю, не знаю, як правильно транслювати з оригіналу), де спалахнув "невідомий" для нас вірус. Крісу та його напарниці, Шеві, доводиться розібратися з ситуацією та дізнатися, як і через що спалахнула епідемія. Сам сюжет є прийнятним і загалом вписується в лор серії, однак є кілька незначних нюансів, які, однак, не впливають на загальне враження.

А ось що справді впливає на враження - це геймплей. Не знаю, як для інших фанатів, але п’ята та шоста частини для мене взагалі не є сурвайвал-хоррором. Я сприймаю гру як типовий бойовик, але елементи сурвайвал-хорору, цікаві квести з головоломками, цікаві бої з босами та вороги загалом мене розчарували (окрім головного антагоніста, тут важко не погодитися). Цікавим нововведенням став кооператив. Це великий плюс, якщо ви хочете пограти з другом, і великий мінус, якщо самотужки. AI Шеви тупіший за ворогів з першої, другої та третьої частин оригінальних ігор серії. В грі є ситуації, де так чи інакше потрібна допомога Шеви, і граючи з ШІ Шеви, це один з найжахливіших досвідів, які я отримав у всіх серіях.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1759891887
Щодо графіки, то на 2009 рік вона виглядає доволі непогано. Непогана робота з освітленням, хороша графіка того часу, африканський сеттинг створюють гарну атмосферу під час проходження. Однак анімації в деяких моментах підводять, а також інтерфейс можна було б зробити більш зручним (це суто моя думка).

В підсумкуя не можу порекомендувати цю гру. Я люблю цю серію, тому навіть не зважаючи на недоліки, я її пройшов. Для мене це не апгрейд у порівнянні з четвертою частиною, а скоріше деградація, що потім повторилося в шостій частині.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1741835779

In my opinion, most racing games are now a slight shadow of what they used to be. Once incredibly great, the NFS series has turned into a piece of garbage, where developers, instead of trying to make a decent game, have made non-playable garbage for children, where ‘incredible’ effects appear on half the display, and car physics don't exist at all. I'm not even talking about The crew and other popular games that even now cannot surpass the level of NFS Most Wanted. Even F1 Sim is getting worse and worse since the 2021 version, although it's still the best simulator and racing game in overall. My criteria for racing games are always high, I mean, I evaluate these games based on the experience I gained playing the ‘origins’, such as the first NFS games, which were incredibly good at that time, and some of them even now.

When I first installed Forza Horizon 5 on Xbox, I was sceptical about the game. But my expectations were false. The game turned out to be decent, not without its flaws, but decent enough. After learning about the upcoming termination of sales of Forza Horizon 4, I instantly bought this game, expecting the game to be on the same level as Forza Horizon 5. Were my speculations right? I guess so.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2421244421

1. Graphics
   Graphics in FH4 are fairly good for a 2018 game. Good car detalisation, beautiful landscapes, little things like weather changes and weather conditions overall - everything is at a solid, if not high level. But the fact is that the game has some optimisation issues. Starting with game crashes and ending with connection issues and unstable FPS, in my opinion, such things should have been already fixed by now.
   
2. Gameplay
   This game is a ‘’entertain yourself‘’ game. You can turn the game into the most arcade racing game for an absolute beginner or turn it into something like a light/medium car simulator. No main story, different types of races, different cars, season changes each week (a good aspect of the game that gives a bit of diversity), a pleasant map of Edinburgh and its region make a good impression while playing. The physics of cars is decent. Sometimes it may not seem realistic, especially on cars that are not suitable for racing, but mostly the developers have maintained good physics of cars and the environment. Everything may seem good enough to actually love this game. The only problem is online. For me, most of the online sessions were pretty good, but there are still moments with long waits to find opponents or just some events that are boring. This exists in most similar games, but it is still there.
   
3. Sound design
   Compared to the FH5, the FH4 has a worse sound. I don't mean that it's bad, it's just that when I first started FH4 and played for the first two hours, I always thought FH5 had better sound. However, this is some of the best sound work I've ever experienced in a racing game. The new sounds in FH5 just have more depth, whereas in FH4 it seems more robotic.
   https://www.youtube.com/watch?v=H2KuZuQxesc

Forza Horizon 4 is definitely worth playing. It is a good racing game that can drag you away for several dozen hours. But in my opinion, if you have an opportunity to play Forza Horizon 5 instead of 4, do it. FH5 is really better in some main aspects.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2421841467

Originally posted by author:

If you're planning to buy a game during a sale and wanna get the standard edition and expand the game later through DLCs like a complete add-on pack or full set, my strong advice: save up a bit and get the ultimate edition, its much cheaper.

Якщо є ігри, які справді перевіряють терпіння й силу волі гравця, то це точно Souls-like. Вони не просто кидають виклик, а занурюють у власний, складний світ, де кожна помилка суворо карається, а кожна перемога приходить через численні спроби й терпіння. І все ж, чомусь ти повертаєшся знову і знову.

Dark Souls II не є винятком. Я пройшов усі Soulsborne-ігри, крім Bloodborne і першої частини Dark Souls, тому не можу судити саме про них, але добре розумію жанр. Більшість пройдених ігор цього жанру — на платину, тож у мене є певний досвід, аби оцінити Dark Souls II як з точки зору якості, так і в контексті Souls-like загалом.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=858402300
Сюжет у Dark Souls II, як і в інших душах, не розкривається одразу, що чудово підходить для жанру. Історія тут з’являється поступово, крізь окремі фрагменти - діалоги, описи предметів, локації. Як і у переважно більшості соулсах, тут усе побудовано на дослідженні світу: ніхто не подасть сюжет на блюдечку, і доведеться самому докопуватися до істини. Це схоже на елемент загадковості з певних олдскульних ігор, де вся краса була в дослідженні. Сам сюжет добре продуманий. Він можливо не кращий за третю частину, але точно гідний уваги, де всі події зрештою стають на свої місця.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3342788599

Графіка в Dark Souls II, хоча й поступається третій частині, має свою унікальну атмосферу. Вона трохи застаріла, але саме це додає світу похмурого шарму, який ідеально пасує до жанру дарк-фентезі. У мене особисто не було претензій до графіки під час проходження гри. Це високий рівень графіки для ігор тих років, і, хоча вона застаріла, це ніяк не псує загальне враження. Немає таких моментів, де стара графіка бентежила чи впливала на сприйняття гри чи її атмосферу.

Для мене Dark Souls II виявився найбільш вражаючим(хоч це не правильне слово для опису моїх емоцій) саме в аспекті геймплею. Якщо порівнювати з іншими Souls-іграми, такими як Sekiro чи Elden Ring, або з тими ж третіми душами, то ця гра здається ультралегкою. У ній є всі класичні елементи жанру, але я відчував, що гра проходиться дуже легко. Я завершив її сюжет приблизно за 16 годин, а платину отримав за 35, що є моїм найкращим показником у швидкості в цьому жанрі. Навіть на Sekiro я витратив 46 годин, а я вважаю, що масштаб Sekiro менший, ніж у Dark Souls II. Це питання суб’єктивне - для кожного гра має свої плюси та мінуси. Особисто я не вподобав цю легкість, оскільки віддаю перевагу складнішим викликам. Для мене справжня краса Souls-ігор полягає в їхній здатності перевіряти твої навички та терпіння, а тут, для мене, цього, на жаль, не вистачає. Геймплей у Dark Souls II можна вважати прототипом третьої частини. Багато механік відчуваються схожими, але при цьому є певна "кривизна". Це може вплинути на загальне враження, оскільки не все так гладко, як у наступних іграх серії. В цілому, хоча механіки знайомі, їх реалізація в другій частині може здатися менш витонченою. Ще хотів би відзначити складність босів, яка стає помітною, особливо наприкінці гри. Головний бос, наприклад, є найпростішим з усіх, з якими я стикався в Souls-іграх. Хоча дизайн босів дійсно радує, реалізація складності босів, особливо фінальних, виявилася розчаруванням. Це створює контраст, який не відповідає загальному рівню викликів, які ти долаєш протягом гри.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=876978616
Dark Souls II має цікаву, хоча й легшу, версію класичного геймплею серії. Хоча гра вражає атмосферою та стилем, складність механік і босів, особливо під кінець, може розчаровувати. Гравці, які шукають справжніх викликів, можуть відчути, що гра не відповідає очікуванням. Незважаючи на це, Dark Souls II залишається важливою частиною франшизи, з чудовим дизайном і хорошим сюжетом, який варто пройти, якщо ви готові витратити свій час на дослідження дарк-фентезі світу.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2189004713
Якщо чесно, для мене Red Dead Redemption 2 - це більше, ніж просто гра. Це той випадок, коли ти сідаєш пограти «на годину», а потім розумієш, що вже третя ніч, і ти все ще в горах, женешся за бандою О'Дрісколла або відпочиваєш і п'єш каву біля багаття. Тут кожна деталь кричить про те, як розробники дійсно люблять свою роботу. Rdr2 - це не тільки стрілянина і кінні перегони ковбоїв, де головна мета - вбити противника, але і справжній західний світ, де іноді хочеться просто «дихати» атмосферою, а не виконувати місії.

Графіка і деталізація в грі просто бомба. Це та гра, де часами хочеться просто стояти на місці і розглядати світ навколо, або замість виконання місії проїхатися лісом через якісь болота, роздивляючись прекрасні краєвиди. Серйозно, іноді ловиш себе на думці, що замість того, щоб виконувати завдання, ти просто сидиш на пагорбі і дивишся, як сонце заходить за обрій, а небо змінює кольори. Дрібниці на кшталт слідів на снігу, які залишає кінь, чи порухи трави на вітрі - відчуття, що ти дійсно в тому світі, а не перед екраном. До того ж аніміції рухів персонажів, листя дерев або води є настільки прекрасними, що вони не раз привертають увагу під час проходження гри, навіть незважаючи на те, що це всього лише анімації звичайних для нас речей. І в цьому плані Red Dead Redemption 2, на мою думку - унікальна. Не пригадую іншої гри, яка б так затягувала, що відчуваєш себе частиною того самого Дикого Заходу, немов справді живеш у світі, відтвореному в грі.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2187840319

Сюжет у Red Dead Redemption 2 — це окрема причина, чому цю гру неможливо просто так відкласти. Тут усе побудовано так, що ти не просто спостерігаєш за подіями, а відчуваєш себе частиною банди, зі своїми емоціями, страхами, лояльністю. Головний герой, Артур Морган, - це персонаж із реальною історією, складним характером і власними принципами. Весь час ти балансуєш між бажанням допомогти своїм товаришам і розумінням, що ця бандитська епоха вже добігає кінця. Гра кидає тобі моральні дилеми, змушує задуматися над вибором, і це все робить сюжет максимально живим і особистим. Кожний персонаж по своєму цікавий, і, головне - відчувається як реальний персонаж, а не просто віртуальна моделька. На мою думку, це найкраща композиція гри, особливо сюжетно, в яку я грав та в цілому яку я коли небудь бачив.
Єдиною проблемою, для багатьох, є темп гри. На мою думку, це суто особисте питання, оскільки я вважаю, що такий темп підходить цій грі і не псує враження від сюжету або від інших аспектів гри. Однак, варто зауважити, що темп гри повільний, порівняно з більшістю сучасних ігор.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2257589317

Геймплей у Red Dead Redemption 2 просто на іншому рівні. Тут не обійшлося без деталей, які роблять цей світ живим: починаючи від базових потрібностей, таких як догляд за конем, чистка зброї, піклування про здоров'я Артура, закінчуючи дрібними, на перший погляд, деталями, такі, як зміна навколишнього середовища в залежності від етапу гри. Такі деталі роблять занурення в гру набагато глибшим. В додаток до цього, NPC поводяться природно: хтось вітається з тобою, хтось кричить, щоб ти тримався подалі, якщо виглядаєш підозріло. Ти можеш посваритися й забити їх до смерті а потім пограбувати, або просто поговорити і владнати суперечку, якщо вона є. Після кілька десятків годин, в мене склалося враження, що гра живе власним життям, не залежно від того, чи граєш ти, чи ні. Загалом, гра наче кидає тобі безліч "дрібних" викликів, і це створює відчуття, що ти дійсно в світі Дикого Заходу, де кожен твій вчинок має наслідки.

Red Dead Redemption 2 - це не просто гра, а цілий всесвіт, де кожен елемент - починаючи від сюжету і завершуючи дрібними деталями у геймплеї - ставить на мету занурити гравця у світ Дикого Заходу. Завдяки реалістичності, продуманій структурі та живому світу ця гра є справжньою пригодою, де кожне рішення важить. Це гра для тих, хто готовий зануритися в атмосферу і оцінити не лише екшн, а й весь дух епохи, який RDR2 так майстерно передає.

Hollow Knight — це інді-платформер від студії Team Cherry, який здобув популярність завдяки своїй захоплюючій атмосфері, складному геймплею та естетично привабливому дизайну. Однак чи виправдовує гра свою репутацію одного з найкращих представників жанру?


Сюжет в Hollow Knight розкривається поступово і подається не через стандартні діалоги, а через оточення, зустрічі з персонажами та символічні деталі. Як на мене, вона чимось схожа на подачу Souls like ігор, хоча гра зберігає основи метроїдванії. Хоча цей підхід не всім припадає до душі, але він дає змогу нам самим насолодитися світом та лором, а також дізнаватися цікаву історію Халоунеста під час проходження гри. Відсутність прямолінійного розповідання історії змушує гравця самому збирати шматочки мозаїки, що робить занурення у світ гри ще більш глибоким.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3346483509

Особливу увагу, як на мене, варто приділити візуалу. На моїй пам'яті, існує небагато двовимірних ігор, в яких візуал є настільки ж красивим, як у Hollow Knight. Візуально Hollow Knight вражає своєю красою та увагою до деталей. Кожна локація має свій унікальний дизайн, що підкреслює її особливості і додає відчуття різноманітності. Починаючи від Грязьмута та завершуючи Містом Пустоти, в мене ніколи не виникало бажання закинути на дослідження світу і якнайшвидше пройти сюжет.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3347287506

Також варто звернути увагу на аудіо. Не можу сказати, що саундтрек Hollow Knight є найкращим або одним з найкращих, хоча він є прекрасним, оскільки існує багато робіт, які, на мою думку, все ж таки кращі. Але, в чому ця гра є однією з кращих - це поєднання ігрового процесу і звукової роботи Кристофера Ларкіна й команди. Кожна музикальна доріжка на всі 100% пасує локації, атмосфері та ситуації, для якої вона була написана.


По-перше - гра нелінійна. В поєднанні з великим ігровим світом, це дає чудову можливість гравцю самому вибирати куди йому йти та що йому досліджувати. Я вважаю, що однією з головних цілей гри було створити такий світ, щоб він заохотив гравця самому досліджувати світ, і в розробників це вийшло.

Стосовно складності гри - це, як на мене, суб'єктивщина. Комусь цей платформер може здатись складним, а хтось, як я, вважає, що Hollow Knight в цілому не є складною і має кілька неприємних, пов'язаних зі складністю, моментів. Однак, Hollow Knight - не Souls like, хоча безсумнівно дає схожі емоції. В грі є багато цікавих босів, починаючи з не складних, завершуючи тими босами, які вимагають не однієї і не декількох спроб для перемоги над ними. Єдине, що мені здалося трішки душним - це Пантеон Халоунеста. В порівняні з минулими чотирма, він є найдовшим і найскладнішим та може здатися душним для гравців. Але геймплейно Hollow Knight є прекрасною грою і можливо саме через це її й полюбили.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3344091322

Гра чудово відчувається англійською, але я б хотів, щоб розробники додали українську локалізацію, адже не всім в кайф грати в гру з англійською або іншими локалізаціями.


Hollow Knight — це гра, яка точно варта уваги. Вона зачаровує своїм світом і дарує естетичне задоволення своїм візуальним стилем і музикою. Можу з впевненістю заявити, що це одна з найкращих ігор свого жанру.

Metro Exodus стала наймасштабнішою та найглобальнішою частиною серії Metro, через що після релізу велика кількість фанатів Metro була незадоволена. З цього приводу було багато дискусій, але то було вже кілька років тому. Наразі, після майже шести років, можна зрозуміти, що цей підхід був правильним.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1824877725
Стосовно головних аспектів гри:

• У цій частині головна історія стала більш "особистою". Раніше ми були "героєм", якому ставили за мету різні завдання, як-от врятувати когось, і ми мали це виконати. У Metro Exodus, однак, нашою головною метою є пошук нового дому - місця у вижилому світі для нас самих. Кожна частина гри - це так чи інакше знайомство з новою групою людей, будь то релігійні фанатики, канібали, работорговці тощо, і боротьба проти них. Автори намагалися дати нам чітке уявлення про кожну групу, пояснюючи їхні мотиви, здебільшого через персонажів, які належать до цих груп. Часом ці пояснення видаються безглуздими, але на контрасті з попередніми іграми та антагоністами серії це значно краще. Особливо мені сподобався фінал - хоч він і може здатися різким для когось, але я вважаю його чудовим завершенням цієї історії.
  
• Порівняно з двома попередніми частинами, атмосфера та графіка в Metro Exodus вийшли на новий рівень. Велика кількість різних і цікавих локацій, практично відсутній інтерфейс та чудова, навіть за сучасними стандартами, графіка. Проходячи сюжет і досліджуючи світ, мене не покидало відчуття знайомості (якщо говорити про атмосферу). Це, мабуть, єдина гра, де я, окрім фокусування на головних деталях, приділяв велику увагу зовнішньому світу.
  https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=2303896768
  
• Дії гри відбуваються вже не в московському метрополітені й не в самій Москві, а за її межами.Протягом гри ми подорожуємо Росією, досліджуємо цікаві локації, постійно змінюючи своє місце, що є чудовим нововведенням для серії. Після двох частин, де ми більшу частину часу виживали в метро або інколи на поверхні Москви, таке відходження в "новий світ" дає позитивний досвід. Гра отримала напіввідкритий світ, що для мене є плюсом, хоча, якщо дивитися загалом, то вона все ж залишилася певною мірою "коридорною". Це зрозуміло, але відчуття обмеженості присутнє під час проходження.
  
• Стосовно геймплею. Він фактично залишився таким самим, як і в попередніх іграх серії, але доведений до гарного рівня, а також адаптований до нових змін у грі. Єдине, що я хотів би виділити, - це те, як саме відчувається зброя. Можливо, це лише у мене так, але протягом всієї гри я не міг перестати дивуватися тому, як класно розробники відтворили цей аспект, починаючи від анімацій і закінчуючи дрібничками, притаманними певним типам зброї.
  
• Єдине, що я б виокремив із недоліків, - тихий головний герой і анімації, які були присутні й у попередніх частинах серії. Незважаючи на чудову українську локалізацію, відсутність реплік або хоч якоїсь реакції головного героя створює моменти, коли це може зіпсувати атмосферу певних ситуацій. Стосовно анімацій, ситуація теж незмінна — вони, як і раніше, часом різкі. Хоча це виглядає краще порівняно з попередниками, проблема все одно залишилася. Особливо це помітно на лицевих анімаціях.

https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=3248031983
На мою думку, це найкраща гра в серії і 100% одна з найкращих ігор на тему постапокаліпсису. Розробникам із 4A Games вдалося чудово завершити цю історію, за що я їм безмежно вдячний.

На мою думку, Mafia II залишила вагомий слід серед ігор на кримінальну тематику. Вона майстерно відтворює атмосферу гангстерських фільмів 60-80-х років і буквально переносить у цей світ з перших хвилин. Тут видно пристрасть до деталей, які створюють цей настрій: від музики на радіо до ретроавто і колориту американських міст 40-х і 50-х років. Попри певні недоліки, Mafia II вміє захопити історією й атмосферою. Тому я вважаю її справжньою класикою жанру й ігор загалом.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=717943236
Сюжет Mafia II - це головна причина, чому я щиро люблю цю гру. Він уміє захопити увагу, викликати цілий спектр емоцій, залишаючись вірним кримінальній тематиці, яку розробники вибрали як за основу. Попри роки, гравці й досі повертаються до цієї історії, а деякі персонажі - Віто, Джо, Лео - стали справжніми еталонами для цього жанру. Історія Віто - це розповідь, яка справді може конкурувати з найкращими сюжетними лініями персонажів. Її можна поставити поруч із історіями таких героїв, як Ніко з GTA IV чи Джона з RDR1. Для мене історія Віто в Mafia II залишається однією з найсильніших у своєму жанрі, і, якщо говорити чесно, лише історія Артура Моргана з RDR2 набагато перевершує її. Атмосфера часів післявоєнної Америки доповнює сюжет, влучно відображаючи період і додаючи глибинний контекст, який робить гру ще кращою.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1348822700
Геймплей у Mafia II відчувається типовим для відкритого світу, схожим на GTA та інші ігри цього жанру. Є кілька унікальних механік, але вони не дуже виділяються. Проте, керування машинами тут дійсно вдалося: фізика водіння нагадує GTA IV, де авто поводяться більш реалістично, додаючи задоволення від водіння. Це додає грі особливого шарму й може стати перевагою для тих, хто любить керувати авто в іграх. Єдиний мінус, як на мене, — мала активність у місті. . Окрім кількох місць для взаємодії, яких небагато, світ здається дещо порожнім, і це залишає враження обмеженості. Особисто для мене це помітний мінус.


Графіка в Mafia II виглядає приємно і атмосферно, хоч і трохи застаріла, що надає грі особливого шарму. Я не тестував ремастер через неоднозначні відгуки, але в оригінальній грі часом трапляються технічні проблеми, переважно це оптимізація гри або самі баги. У більшості випадків вони не заважають проходженню, хоча баги іноді все ж можуть псувати враження. Загалом, графічний стиль гри підсилює атмосферу кримінальної епохи, додаючи відчуття справжності світу 40-х і 50-х років.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=940465078
Mafia II - це справжня перлина в жанрі кримінальних ігор. Вона занурює у світ, де кожен елемент, від музики до деталей оточення, створює приємну, тематично-чудову атмосферу. Сам сюжет захоплює, а персонажі, як Віто і Джо, залишають слід у пам’яті. Хоча гра може виглядати застарілою, вона від цього не стає гіршою. Загалом, Mafia II - це класика, яку варто спробувати кожному фанату жанру.

MKX можна сприймати по-різному — починаючи від розчарування і завершуючи захопленням. У грі є свої недоліки, і критикувати її є за що, але перезапуск серії вдався, і це заслуговує на увагу.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1378891854
Сюжет у MKX є логічним продовженням попередніх частин. Події розгортаються кілька десятків років потому, і тепер на передній план виходить нове покоління персонажів. Гра вдало поєднує моменти з минулого з новими сюжетними лініями, що робить світ Mortal Kombat більш насиченим. Сюжет подається через динамічні сінематики, які добре інтегруються в ігровий процес. Хоча він здебільшого лінійний, є кілька неочікуваних моментів, що кардинально змінюють хід подій. Головний мінус, як на мене, - це тривалість. Сюжет у MKX вийшов доволі коротким порівняно з іншими іграми, і його можна пройти буквально за кілька годин.

Геймплей у MKX зберіг основи класичного файтинга, але отримав кілька нововведень і вдосконалень. Одним із найпомітніших покращень стала динамічніша і ефектніша постановка X-Ray камери, завдяки якій атаки виглядають ще вражаюче. Персонажі можуть взаємодіяти з навколишнім середовищем, використовуючи предмети на арені для своїх цілей. Крім того, нові стилі для персонажів забезпечують різноманітність у боях, роблячи їх більш цікавими та динамічними, а також додаючи елемент експериментування.
Стосовно онлайну - він просто жахливий. Можливо, це тільки моє враження, але мені абсолютно нічого не подобається. Кожен матч виглядає слабо, а з’єднання часто підводить, хоча має бути все нормально. Особисто для мене, онлайн-сесії стаюли розчаруванням в цій грі.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1116938903
Графіка в MKX дійсно стала кращою в плані деталізації та стильного дизайну персонажів. Кожен бій виглядає значно естетичніше, ніж в попередніх частинах, завдяки чудовим ефектам і анімації. Цвітова гамма підібрана прекрасно, підкреслюючи характер гри, на відміну від новіших частин, де вона може бути неприйнятною. Оточення детально пророблене, додаючи глибини загальному враженню. Хоча в порівняні з новішими релізами є моменти, які можуть виглядати застарілими, загальна візуальна складова залишає приємне враження, іноді навіть перевершуючи новіші частини.
https://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=1393131895
Чесно кажучи, у мене змішані враження від гри. З одного боку, MKX значно перевершує новіші частини серії, але з іншого - вона вже не така вражаюча, як дев'ята. Однак, гра точно варта уваги, особливо для фанатів серії. У ній є моменти, які дійсно варто пройти, і це робить її вартою проходження, незважаючи на деякі недоліки.