То навіщо ти пишеш?
А: Я не з тих, хто думає з щойно вмоченим пером у руці, і аж ніяк не з тих, хто цілковито віддається пристрасті до писання перед каламарем, сидячі у своєму кріслі й дивлячись на аркуш. Я дратуюсь або соромлюсь всього написаного - писання є для мене фізіологічною потребою, і обговорювати його мені огидно навіть жартома.
Б: То навіщо ти пишеш?
А: Що ж, любий мій, суто між нами: я досі не знайшов іншого способу позбуватися своїх думок.
Б: А чому ти хочеш позбуватися них?
A: Чому я хочу? Та чи ж я хочу! Мушу.
Б: Годі ! Годі !
____________________________________________________________



''Хто ввійде сюди, зробить мені честь, а хто не ввійде - задоволення''.









═════════════════════════════════════





14-8-(̷͔̲̐̀̆̍͌̓͘͝3̵̥̲̣̒̽x̶͈̫̦̤̖̳̪͗͗̐͝ͅ ̴̛̱̞̮̪̗̒̊̊*̶͉͊̀̈̃̚ ̷̗̪̃̎̇̍̏̏̕̕2̶̧̝̬̱͓͔̭̈́̓̄̒̿͑9̵̻̙̫̜̗͓͐̊x̸̢̛̰̩̣̝̘̗͖̞͗̓̚͝ ̵̫̹̪̋+̴̨̱̬̰̥͚̼͔͉́̈͜3̸̧̡̖͚͚̮̖̲̫̭͑͗̄͘͝9̵͙̱̒̈́̑̐̉0̵̗̦̳͈͔͔͂͑̓̋̔̋͆̀͊̌5̷̧̣͔͙̘̆̓̀̊̔̇̃̚͜1̷̡̭͕̭̩͇̍x̴̻͚̜̲̹̱͙̓̇̌̂̑)̷̧̫̹̈́̌̈̒͑̓͛̕







Бідний.
Він сьогодні бідний, але не тому, що його позбавили всього, а тому, що він усе викинув - навіщо воно йому? Він звик знаходити.
Бідні самі ті, хто неправильно розуміє його добровільну бідність.








Жадання сліпоти.
''Мої думки, - сказав мандрівник своїй тіні, - мають показувати мені, де я стою: але їм не слід виказувати мені, куди я йду. Я люблю залишатися несвідомим щодо майбутнього і не бажаю загинути від нетерпіння і передчуття обіцяних подій''.