Сьогодні мені виповнилося 7 років, а я знову горбачуся на заводі вже другу добу в -150, хряпнув на сніданок суп із тирси, відморозив собі всі кінцівки. Сподіваюся, дядько губернатор відпустить мене до сім'ї через тиждень і подарує один протезик. Він якраз обіцяв скоро побудувати паб із повіями, і ось тоді я зможу нормально відпочити з сестрою, хоч побачимося за такий довгий час! До речі, сьогодні ввечері, можливо, підемо до церкви разом із моїм товаришем по заводу Олегом. Зовсім забув, що в нього день народження було позавчора і йому виповнилося 26, він нормальний товариш, кумедний, але нічого, я подарую йому свою єдину нирку. Не можу ж я про нього забути! Слава тобі, Господи! Дякую, що живу в такому прекрасному місті!