Reseñas recientes de Жека

До останнього чекав, що ось-ось почнеться та стара, крута, загадкова та улюблена з юнацтва "Готика". Але...
Це свого роду і є "Готика", лише дещо з оновленою графікою. Можливо років зо 5 тому, гра б і зайшла, але не зараз.
Розчарований, засмучений, злий

.
38 годин - саме стільки часу я провів у грі (бо люблю читати діалоги, історії, щоденники і все, що взагалі можно прочитати у грі, щоб зануритися у ігровий світ), щоб пробігти гру - вам вистачить вдвічі менше часу.

Розробник нам обіцяє: Усі ваши вчинки, відповіді у діалогах, думки під час гри - все вплине на ігровий світ. Авжеж, вплине. Про те, як це все вплинуло на ігровий світ можна дізнатися після того, як закінчиться гра, як раз перед титрами.
Так сюжетна лінія дещо розгалуджується - але це більш формальність.

Геймплей теж так-собі, кастомізація зброї та спорядження примітивна....

Загалом, складається враження, що це все демка гри у ранньому доступі. До самих титрів не покидає відчуття, що ось - зараз почнеться. Але. На жаль.

Я не скажу, що гра мені не сподобалася. Ні, вона... нормальна. Але ціна вочевидь завищена, дуже завищена.

Отже, гру я раджу купувати, але зі знижкую (я купував під час розпродажу) і в тому випадку, якщо ви поціновувач жанру

[набирає тест на клавіатурі].
За три з половиною години встиг пройти першу частину, та більшу частину другої, отож вже можна ділитися враженнями.
В очі одразу кидаються три речі:

1. гра "заточена" під геймпад, але з клавіатурою та мишою теж доволі комфортно грати (нажаль в мене не виходить комфортно грати в шутери з геймпадом)
   
2. посередня локалізація і хоча грубих помилок я поки не помітив, але дубляж дуже нагадує аматорську роботу групи ентузіастів. А дублювання звуків навколишнього середовища в субтитрах взагалі виносить мозок
   
3. нетрадиційних підхід до оптимізації

Якщо з першими двома пунктами все зрозуміло, то на останньому зупинюсь окремо.
Я маю 10 Гб оперативки, AMD FX-4300 (при мінімально рекомендованому AMD FX-6300) та відеокарту GTX 750Ti (при мінімально рекомендованій GTX 760) - на мінімальних та дещо підвищених налаштуваннях гра стабільно видає 30 FPS, але. Ні, не так... АЛЕ! Більшість текстур розмиті, доки до них не підійдеш впритул, тільки тоді вони набирають чіткості, яку знов втрачають, коли віддаляєшся.
http://steamproxy.com/sharedfiles/filedetails/?id=771964689
Покрутивши налаштування графіки врешті-решт вдалося знайти оптимальний варіант між графікою та стабільністю, який мене влаштував. Цю біду можна виправити, вимкнувши функцію "Масштабування" у налаштуваннях графіки, але для цього вам необхідно топове залізо, інакше через лаги грати буде просто неможливо.

Щодо сюжету. Сюжет гнучкий (тобто чутливий до прийнятих вами рішень), заплутаний, та вельми цікавий. Третина, або навіть половина гри - це серіал, який демонструється по завершенню кожної частини та враховує ваші рішення. Оригінально, цікаво. В грі багато додаткової інформації у вигляді ноутбуків, та планшетів, здебільшого з листуваннями вашого супротивника (за якого, до речі ми теж будемо грати), рекомендую все уважно читати, щоб максимально зануритися у ігровий всесвіт. Доречі планшети, смартфони, ноутбуки всі від Microsoft, також бачив електромобіль Nissan leaf (зі значком Nissan, все як треба).

Наразі грою я задоволений, як на мене, то гра оптимізована непогана (оскільки стабільно йде на моєму залізі, яке не відповідає мінімальним вимогам), сподіваюсь вона не буде занадто короткою. Можливо після закінчення доповню даний огляд.

P.S: Після закінчення, та ще одного проходження, записався до окуліста заокулярами...

В якийсь момент я зрозумів, що пройшов гру ще вчора, після чого декілька днів продовжував в неї грати і вирішив поділитися враженням у огляді.
Відразу попереджаю, до цього я був не знайомий з серією Metal Gear, тому від початку гри і до, як виявилося, її закінчення неодноразово з рота виривався зойкіт чи то здивування, чи то ошелешення.
Гра вийшла рік тому, на початку вересня 2015 року, але я полишив її на тривалий час і повернувся до проходження тільки нещодавно.
Після закінчення гри питань залишилося більше, ніж було отримано відповідей. Напевно сюжет був би більш зрозумілим, якщо б я познайомився з попередніми іграми серії.
Палаючий чувак, дитя-привид, яке є вісником великих проблем, обгорілий антигерой-злодій, якого вдалося здихатися ще в середині гри, велетенські двоногі бойові роботи, віруси, інтриги, вбивства, вбивства, вбивства, катування — сюжет доволі складний. На допомогу приходять аудіозаписи, які проливають світло на деякі моменти, але через незнання англійської доволі напряжно сидіти і читати субтитри численних записів.
Маскування у тактичну картонну коробку — це, як я зрозумів, фірмова фішка серії. Оригінально.
Якщо не звертати увагу на сюжет, та те, що кожна місія зроблена як окрема серія (навіть з титрами) кіно, а деякі місії взагалі відкриваються лише у випадку сурового дотримання низки обов'язкових умов, то гра дуже схожа на велику кількість сучасних стелсів — хоч вбивай, хоч нейтралізовуй нелетальною зброєю. Йди напролом, вмиваючись кров'ю (до речі, у прямому сенсі, щоб змити з себе кров, доведеться прийняти душ) або тінню проходь крізь пости ворога, який частенько спілкується російською мовою, бо дії відбуваються в Афганістані (1984 рік).
У нас є база, але це не якийсь там літачок, а реальна база у морі, яку ми будуємо, модернізуємо, розширюємо та навіть захищаємо від інших гравців.
Вибір зброї просто шалений. Здобуваючи у ворожих лагерях креслення, та поліпшуючи технологічний й науковий сектор бази ми можемо розробляти нову зброю та поліпшувати стару. Кожен тип зброї, здебільшого передбачає широкі можливості по кастомізації. Також инженери займаються розробкою броні, озброєння та обладнання для бази, для бійців, для ваших супутників. Врешті решт можна створити ядерну зброю... Звісно, якщо ви зібрали для цього необхідні ресурси, та знайшли й доставили на базу відповідного спеціаліста :)
Так, ледь не забув — американські позашляховики, вантажівки, танки, БМП, РСЗВ та інша техника також буде у вашому розпорядженні.
Ще однією незручністю став сам геймплей, відразу видно, що гра зроблена не для ПК, отож перемикати пункти меню доведеться клавішами, а не мишкою, не дуже зручно. Але загалом до цього швидко звикаєш.
Місії доволі різноманітні — від викрадення спеціаліста з полону російських військових, до знищення танкового підрозділу чи на навіть евакуації рідкого птаха, або розмінування території. Місії є як сюжетні, так і другорядні, необов'язкові. Саме цікаве, що деякі сюжетні міссії (відмічаються маркером золотого кольору) з'являються після виконання низки умов.
Графіка доволі непогана, а кат-сцени взагалі приносять естетичне задоволення.
Загалом у гри велика кількість специфічних “фішок”, які треба бачити самому, отож купуйте і грайте.
* в грі є і онлайн-версія, але до неї я ще не добрався :)

DLC на годину, ну максимум на дві, якщо розтягувати "задоволення". Ще й половина цього дійства - проходить в режимі Breach. Я був готовий до гіршого, але сподівався, що 6-гіговий DLC подарує мені принаймні 5 годин гри. Це шлак.
P.S.: Якщо ви все ще вагаєтеся, чи купувати сезонний абономент, то не беріть, ні в якому разі.

Божественне втручання, мужні герої, зрада та заколот - усі складники римської міфології вклалися у маленьку, але неймовірно динамічну Ryse: Son of Rome.
5 годин цікавої гри, та напружених боїв з варварами - бритами. Саме з битв, видовищних та масштабних складається гра.
Гра коротка, бойова система нехитра, гра лінійна, сюжет... ну який в таких іграх сюжет? Але неймовірна графіка, навіть незважаючи на те, що гра вийшла ще у 2014 році, просто вражає. Особливо Рим - перші хвилини просто ходиш, та розглядаєш античне місто, милуючись архітектурою, природою та скульптурами :)
Завдяки невеликій тривалості гри вона не встигає набриднути. Є можливість кооперативної гри, та боїв на арені легендарного Колізею.
Гру називають слешером, напевно так воно і є, бо 80% ігрового часу ви будете брати участь у зарубі - інколи це група ворогів, а інколи це справжня масштабна баталія.
Тож, якщо ви полюбляєте інколи взяти до рук геймпад, та порубати ворогів - беріть, не пожалкуєте.

30 годин гри, з яких останні 10 пройшли якось на автопілоті і без особливих емоцій, завершилися неочікуваним "Що за?..".
Енергійний, динамічний, та вже дещо знайомий початок - ми летимо на спецоперацію, вислуховуючи по дорозі інструктаж від шефа, котрий пропонує нам тип (летальна/нелетальна) та дистанцію зброї.
"Так, крихітко, все як в хьюмен революшн, але на порядок краще", - заводишься ти, пригадуючи оцінки гри.
Перші дотики до впізнаваного, світу, перші постріли, перші вентиляційні решітки - і дійсно, все як в HR! Навіть NPC такіж глухуваті, підсліпкуваті, та тупі...
"Це напевно вступ для нубасів, які не знайомі з грою, зараз все почнеться", - заспокоюєш ти себе.
І дійсно, вибух, удар - руки хоч і слухаються, очі бачать, але на рівні звичайної людини - велкам.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Те що буде далі, комусь подобається, комусь ні. Я входжу до першої групи.
Карта - вона нібито є, а по факту її немає.
Нові "експериментальні" аугментації так і залишилися експериментальними для мене (окрім дистанційного взлому). І одна з причин - батарея сідає просто, просто наче Адам Дженсен працює на 4-му андроіді з постійно увімкненим wi-fi.
Світ відкритий, так, можна на метро пересуватися між доволі великими локаціями, але сенсу в цьому немає. Безцільне хакання дверей, сейфів, та ноутів набридає у перші пару годин гри. До речі, саме це безцільне хакання і розсуває часові рамки гри до 30 годин. Ти намагаєшся знайти якусь інформацію, яка дозволить тобі глибше заринутися у цей фантастичний світ, як у будь-якій частині Відьмака, наприклад. Але марно.
Кастомізація зброї. Ну такоє. Приціл, глушник, лазерний цілевказівник і то не на весь "арсенал" із 6 одиниць зброї.
Металобрухт. 2029 рік, чувак, який вуглеволокневими руками може ламати стіни, через які, до речі, він може бачити, збирає де прийдеться маленькі купки металобрухту, схожих на розчавлених КрАЗом будильник. З цих купок можна зробити всяку корисну всячину

• пополняшку батареї (ніяких цукерок більше їсти не треба, їж відразу батарейку)
  
• одноразовий прилад для лінивих хакерів - наводиш на комп/замок і тримаєш кнопку поки він не зламає систему
  
• заряди для тесла-кулака (як так і не спробував його, хоча вже другий раз гру прохожу), для тайфуну (зі спини тепер випадають як бомби, так і газові капсули - дуже зручно, напевно), нано-ножа (до речі цю новинку я теж так і не використав за всю гру) і же мінні основи.

Окрім того, брухтом можна апгрейдити зброю - збільшувати вбивчу силу, та розмір обойми. Це хоч і зручно, але мега тупо виглядає.
Бос-антагонист на прізвисько Марченко. Активіст Майдану (правда не 2014 року а 2011 чомусь) із Запоріжжя, який дуже сильно постраждав у сутичках з проросійськими сепаратистами після чого і був аугментований. Там ще про битву за Бєлгород і т.д.
... це якийсь окремий п**ець, чесно кажучи. Аугментований Марченко потім подався до Московії, а в результаті став злодієм-терористом. Жалко пацана.
Аж ось непомітно підкрався сюжет. Він є і це гарно. Він навіть трохи дивує, з початку гри погано думаєш на людину, а потім виявляється, що... коротше сюжет на тверду "четвірку".
Ґеймплей звичний, тут нічого нового. Хоч стріляй, хоч як таракан ширяй нескінченними лабіринтами вентиляційних шахт, вхід у яких ховається за холодильниками та в приміщення типу "М/Ж". Ворог до образливого тупий, як і кінцівка гри, як і титри, що їх не можна пропустити, як і фотографії розробників, що були зроблені на стару Nokia і супроводжують нахабні титри.
Буде 4-та частина, або якийсь величезний DLC, бо залишити стільки відкритих питань без відповіді буде просто неповагою до і без того розлючених гравців.
Нажаль немає кнопки в рекомендації між "так" та "ні". Бо гра не виправдала очікувань, але я в неї грав і зараз граю другий раз. розцінюйте її, як велике доповнення до HR і не тіште себе марними надіями.

P.S.: А от за понівечину історію українського народу, написану кров'ю, моя окрема відраза розробникам.

Gemini: Heroes Reborn це той самий випадок, коли доволі застаріла і неодноразово використана ідея "вистрілює" на всі 100%. А якщо врахувати ціну, за яку гра продається на розпродажі ($1,99) то гра автоматично піднімається до рівня беззаперечного "маст хєву"!
Гра займає 5-6 годин часу Gemini: Heroes Reborn на цілих 5 годин занурює вас у драйвовий світ пригод та надможливостей - думай, дій, керуй часом та перемагай ворога виринаючи з паралельного світу. Враховуючи час гра проходиться на одному диханні, тому рекомендую не ділити на порції, а споживати всю й відразу.
Сюжет: він дещо передбачуваний, але загалом цікавий, а не позбавлений несподіваних поворотів, тому нічого розповідати не буду. Додам лише, що можливо буде продовження :)
Графіка: якщо не брати до уваги вигляд головної героїні (де вона реально схожа на одну з перших Лару Крофт із Tomb Raider II) то графіка як раз на тому рівні щоб не звертати на неї уваги і насолоджуватися грою. Вона не погана, але й не супер крута - вона така, як треба.
Ґеймплей: рекомендовано грати з ґеймпадом, хоч в грі іноді і доведеться цілитися. На перший погляд може здатися, що гра має "стелз"-елементи. Так, дійсно, ви можете із одного часу безпечно зазирнути в інший поглянути де розташовані вороги і виринути в їх час так, щоб вас ніхто не помітив. Іноді це проходить, але здебільшого вам необхідно зачистити локацію, і з ліквідацією останнього ворога отримати ключ від дверей. Але від цього гра не стає гіршого, поціновувачи безшумної роботи можуть тихенько з'явитися за спиною ворога, схопити його і повернутися у інший час, а там вже роботи з ним, бідолашним, все, що заманеться.
Окрім подорожі у часі головна героїня володіє й телекінезом - ось де пекельна суміш. Вийшов обличчям до обличчя з ворогом, отримав залп у пузо, загальмував час перехопив кулю і направив її у зворотньому напрямку. В цей час ще можна встигнути й вогнегасником запустити з флангу у скроню - в якості контрольного пострілу.
Отож поле для творчості досить велика і за відведений час зовсім не набридає. Більш того, впевнений, через декілька місяців можна буде з насолодою пройти гру ще раз.

Дуже чекав на нові пригоди Шерлока Холмса та Джона Ватсона і від того розчарування було ще більш сильним.
Головні претензії дві

1. Графіка. Це якійсь 2012-2014 рік, але ще й з лагами. Особливо коли сідаєш розплутати справу відразу після того, як добряче поганяв потвор у третьому Відьмаку. До чого у системних вимогах вказаний DirectX 11 я так і не зрозумів.
   
2. Сюжет та кількість справ. Коли я побачив, що гра займає 14 гігабайт, то сподівався на добрий десяток заплутаних справ, оскільки я грав у минули частину і пам'ятаю, що дії розгортаються на невеличких закритих локаціях, отож їх повинно бути добіса багато. Але ні, тобто справи дійсно досить заплутані, та їх можна перелічити на пальцях однієї руки невдалого фрезерувальника, яка потрапила в зубату пащу станка...

Локалізація - субтитри. Але ж, стоп! Розробник гри Frogwares - приватна компанія, що спеціалізується на розробці комп'ютерних ігор; найбільш відома іграми в жанрі квесту. Розміщується в місті Київ, Україна. В Україні спілкуються переважно двома мовами - російською і українською. Але в грі лише російські субтитри. Ну ОК.
Геймплей - тут варто зазначити, що грав я з геймпадом, бо велика кількість QTE-елементів у грі більш доречна саме з геймпадом. А це утримання рівноваги на жердині, яке часто буде зустрічатися у грі, і кишенькові крадіжки, раптові випробування реакції та й взагалі грати зручніше з гегймпадом, це очевидно.
Загалом гра містить як динамічні сюжети, так і статичні, коли можна не вмикаючи паузи сходити випити прохолодної води. Багато різноманітних ребусів та загадок. Місцями просто набридливі пастки, на проходження яких треба мати гарну пам'ять та неабияку реакцію, усе б нічого, але в деяких місцях вони занадто довгі, на щастя їх можна пропустити без ризику для сюжету, чим я два рази й скористався.
Але попри все вищезгадане варто зазначити, що гра дійсно цікава, тому я все ж таки її рекомендую поціновувачам жанру, не примхливим до графіки :)

*UPD: Українську локалізацію можна обрати у властивостях гри, на вкладці "Мова". Дякую юзеру TooL

Щойно завершив основну, та другорядні сюжетні лінії цього DLC і, щойно розвіявся туман, сів писати відгук.
Якщо не відволікатися на необов'язкові квести, та балачки, то 3-5 годин вистачить з головою. В мене ж для того, щоб навести лад у Фар-Харборі пішло два довгих вечори та ще півдня.
Цікаві змістовні квести, гарний сюжет, більшість квестів змусять замислитися над остаточним рішенням завдання - казати/не казати, вбивати/не вбивати і т.д. Головна сюжетна лінія теж дає підгрунтя для роздумів.
Туман. Туман не тільки створює особливу атмосферу гри, алей від самого початку є невід'ємною частиною сюжету, завдяки ньому гра стає навіть більш колоритною. Шкода, що чогось схожого не придумали для різних локацій в основній грі.
Про нових ворогів/зброю/броню/та їжу почитаєте у великих оглядах, я лише ділюся враженнями, цього разу гарними враженням.
DLC рекомендую, хоч як на мене, ціна дещо завищена, але я завбачливо купував сезонний абонемент :)