Recent reviews by enei

The game scratches that competitve itch in me. Most of my time in this game was spent replaying same levels trying to get all of the Ace medals and climbing that leaderboard at least just a little bit higher. It's wonderful

Neon-White is a speedrunning game with possible one of the most polished movement in had seen anywhere. While you can beat the game as is, the juice comes from batteling for best possible times. The levels feel satisfying to play and it doesn't get boring to replay them (Duh, because the levels are mostly all short). While the game itself tries to guide you by showing you little hints thorugh-out the map, it still entirelly possible to come up with your own solutions on finishing the levels faster, as the said levels are usually very open. So, gameplay wise, it's perfect.

With amazing gameplay, the plot of the game is now quite an afterthought, as while the character seemed very fun to me, the story is pretty basic. The humor is very subjective, but it will come off as cringey to many, but I guess it was intended. But, the story-elements planted into level were fine, finding gifts for characters to unlock themes levels is fun, but for some reason those levels don't have leaderboards (unless I missed something?).

Nean White is a blast for those who wants to scretch that speedrunning itch, but doesn't want to waste their time on actual speedrunning. It's smooth, fun and looks pleasing. A good guilty pleasure of mine.

The biggrst problem with the game is that it is old. I had some issued with it not seeing my joystick and not outputing any sound. Other than that, the game is fire. The fighting is fun, yet punishable. Even though it gets repetitive towards the end, diffrent styles of battles still keep you engaged, from regular beat-them-up, to stealth, to whatever Scarecrow is. And yes, Scarecrow was the best part of the game both visually and in-gameplay. The bosses were fine, nothing too much (even though, for soem reason, my game bugged out and skipped the entire custscene leading to final boss fight and that boss ended up being frozen in place xd). Overall, it's a great intorduction to the Arkham series and for how little it costs - it's worth every penny.

man.

Саме як перша частина гри: левел-дізайн, атмосфера та персонажі залишились на високому рівні, та у деких частинах стала нівать ліпше. Сюжет гарний, але декілько відрізняється від першої частини. У першій грі сюжет був більш політично насичений і динамічно розвивався, особливо це стосувалося персонажів. У другій частині сюжет менш динамічний і фокусується на одному персонажі (Делайлі). Це особливо помітно, оскільки в першій грі гг показали як полюваного фугітивом, для якого майже вся країна у якомусь смислі була ворогом. Зміна дислокації та союзників як приклад. У цій частині гг проводить більшу частину гри на одному місці і мало реагує на вплив зовнішнього миру. Соколов та Меган виступають лише як ініціатори місій на початку рівнів і не мають впливу на події. Навіть вони взагалі не впливають на геймплей. Однак, незважаючи на це, я повинен сказати, що персонажі у цій грі мені дуже сподобалися, особливо зі сторони Делайли and co.

Геймплей, так само як і в першій частині - вогонь. Я пройшов обидва кінцівки і був задоволений. Реіграбельність гри добра, усі рівні мають багато способів проходження. Графіка, як для гри якій вже вісім років - шедевральна. Сумно, що нема ніякого фото-моду, бо багато де хотів нароботити скриншотів.

Перша частина - одна з моїх найулюблених ігор. Друга частина не підвела, за винятком деяких пробелів у сюжеті - це шедевр.

Якщо б була можливість поставити грі середню оцінку, я б це зробив. Watch Dogs дуже на любителя, бо якщо брати гру тільки за сам геймплей, то це явний скіп, але багато хто бачить в цій грі те, що при релізі люди не бажали бачити, через жахливий маркетинг (Говорю не за себе, просто бачив таких людей). Якщо ви націлені грати у "хакерську" версію GTA та проходити гру основним чином через сюжет, то це може сподобатися. Але, якщо ви розраховуєте знайти тут так званий "Hidden Gem", то ні.

Сюжет гри є банальним, але не поганим. Мені сподобалось проходити його в основному через персонажів (Джорджі, Реймонд та Ірак - <3 ). Смішно, але саме персонажі другого плану виявилися цікавішими, ніж наш основний герой, який є звичайним дед-інсайд хакером, що хвилюється за свою сім'ю. Протягом всієї гри мені не вдалося співпережити йому. Малий спойлер: З одного боку він "вигіланте", що допомагає місту, але з іншого боку він постійно бере контракти на грабежі, вбиває людей, бо йому так потрібно, тощо. Кумедно виконувати завдання від фіксера, де якась банда хоче устроїти стрілянину в людському місці, але ми повинні їх зупинити, бо вбивати погано, але коли банда перевозить наркотики чи схоже, то все, вбивайте чи ні - грі все одно.

Сам геймплей досить простий. Це звичайна стрілянина з елементами хакерства (під хакерством, я маю на увазі "натискайте Q - щоб вбити"). Гра намагається підштовхувати вас до стелсу, але в більшості випадків набагато простіше взяти автомат та вбити всіх. Не можу сказати, що стелс тут поганий, але він в основному служить для того, щоб ви поставили собі завдання, що ти саме так хочеш це пройти. Проте, були винятки.
Хакерство - банальність, ідеї були, але їх реалізовано лише в "йди по лінії, поки не знайдеш що хакнуть, можливо через камеру". За всю гру я тільки один раз зупинився, щоб подумати, як пройти далі; все інше було занадто просто.
Стрільба непогана, але іноді гра вмикає вам аім асіст, що іноди збиває тебе з пантелику.

Інтелект ворогів файний, але цього не можна сказати про цивільних. Вони постійно стають суїцидниками, кидаясь під колеса машини. Я б розумів, якщо це траплялося при великій швидкості, але вони пугаються від звичайного старту двигуна. Те, що вони вбивались, було б кумедно, але мене дратувало, що це впливало на карму.

Управління авто мені сподобалося. Хоча на початку воно було трошки некомфортним, але коли ти знаходиш собі нормальну тачку (а знайти його легко), та все добре. Місії з переслідуваннями були веселі, а погоні від поліції файні, майже на рівні ГТА.

Найбільший мінус гри - контент поза основного сюжету. Сайдквести (фіксери) - дуже однотипні і швидко набридають. Міні-ігри в місці - теж саме. Вони були б добрі, якби не блокували скіли доки не пройдешь цю однотипину. Вони не складні, але забирають багато часу. Однак міні-ігри в "Digital Trips" виявилися цікавішими. Alone та Madness - бомба, як за геймплеєм, так і за сеттінгом.

Кумедно те, що хоч я назвав більшість гри поганим, мені все одно вона трохи сподобалась. Можливо через сеттінг, можливо через персонажів. Можливо тому, що гра мала дуже великий потенціал та ідеї, але вони не були розгорнуті як треба. Сподіваюсь, що у другій частині вони побудували поверх того фундаменти, що вони заклили у цій грі та змогли розкрити потенціял що у цеї гри був.

На старому ПК гра писала, що не підходить під вимоги гри (хоч у стимі вимогі надто нижчі чим мій ПК був :) ), а на новому - краш як тільки починаєш нову гру.

Якщо порівнювати з другим резідентом, то технічно нічого не змінилось, але поганого в цьому я не бачу. Якщо ідея працює - то хай буде. Сюжет сподобався, особливо персонажі. Карлос кумедний і добре збудований головний герой, а Джілл, хоч і дуже схожа на ту ж Клер, чомусь сподобалась мені більше. Гра за Карлоса взагалі була дуже приємною. Дуже багато часу ми проводимо за пошуком амуніції та хілок, економім патрони та намагаємося не йти в битву, якщо її можна уникнути. Але за Карлоса гра переходить в м'ясорубку, де усі складні частини гри викидаються. Зомбі майже не становлять загрози для нього, бо CQBR - імба. Але гра не забувала давати тобі хоч якусь надію, бо нові хантери, що з'являються в грі за Карлоса, мають можливість ваншота. Хоча ця частина гри є дуже легкою, це була приємна зміна пази гри, даючи відпочинок від постійної гри на нервах.

Гра мала пару мінусів, що я не бачив у другій частині. Якщо у ре2 тиран був іноді дуже легкий, то у цій грі Немесіс змушував проходити ті ж локації знову і знову, роблячи ті ж самі кроки сподіваючись, що цього разу вийде. Немесіс мав дуже велику швидкість, тож втекти - неможливо. Застанити? Можливо, або на секунду, що мало що дасть через його швидкість, або все ж таки лягти спати, але витрачати весь залп на нього - така собі ідея. Все що залишається, так це доджить. Гра перетворюється у ритм-гру, де ти під анимацію повинен жмакати кнопку кожні пару секунд, бо чомусь Немесіс після доджу полюбяє моментально починати замахуватися на другу атаку, хоч він повинен бути у "у стані". Як я розумію, це баг, бо крім доджу у нас немає нічого що б давало нам втекти від нього. Добре хоч, що це не на всю гру, у другій фазі немесіса - він вже не бути вам докучати..
Також гра, на мій погляд, здалася дуже короткою. Але, як я зрозумів, в оригінальній версії було видалено дві локації (одна з них повинна була бути босом!). Я не розумію, чому це було зроблено, але мені не до гніву з цього приводу, багато старих фанатів резика вже покрили це всім чим могли.

Одна з моїх найулюбленіших менеджментів. Гарна компанія, де тебе швидко навчать фундаментами гри та розповість невеличку повість о житті у в'язниці. Коли починаєш свою гру - в тебе повна свобода. Якщо є ідеї яку в'язницю хочеш побудувати, то с легкістю можеш це зробити, бо кастомізації для цього тут багато, та навіть моди на нову графіку, чи предмети, можуть надати більш атмосфери для того, що ти хочеш змайструвати. Після того, як зробив все, що впало на ум, можна спостерігати за тим, як проходить життя у твоєму творінні, бо якщо ти набрав кучу зеків з max. security, то хаосу буде дуже багато.
Гра також має свій режим втечі з в'язниці, але для мене це лише маленька забава, бо він уж досі легкий, якщо не маєш вже заготовлену карту саме для цього режиму. Та навіть з нею, за п'ять хвилин буде дуже легко прослизнути у двері коли якийсь робітник проходить за межі в'язниці

Також, у цій грі є багато дурних моментів, які я б не назвав багами, але необдуманістю від розробників. Наприклад, коли робітники самі себе замуровують у стінах та не можуть більше вийти. Коли вони теж саме роблять зі строй матеріалами та потім не можуть їх дістати, коли потрібно. Бувало таке, що коли зек знепритомнював біля стіни, то гра не розуміла с якого боку він має бути та давала йому прокинутися поза стінами в'язниці. Коли розширюєш кімнату, гра не розуміє, що це подовження старого будинку та не ставить кришу над нею чи ставить, але забуває про декотрі кути, що дозволяє зекам збіжати. Також з будівництвом, гра полюбляє ламати стіни, коли ти розширюєш межі свого будинку. Це може стати дуже дратівливим, коли ти хочеш побудувати кімнати, а гра все зводить к одному простіру.

Також, багато людей говорять за кількість DLC, після того, як Парадокс купили гру, але для мене це ніяк не вплинуло. DLC не мають нічого надто цікавого та зроблені під якийсь теми, що не є обов'язковим у базовій грі. Крім цього, пару безкоштовних DLC вони навіть випустили з добрим кількістю контенту.

Була гарна гра, доки була живой. Ліга легенд має свій авточес, він доси має гарний онлайн. Чому ж Валв вирішили забросити свій авточес - загадка.

Although it's a downgrade from Yakuza 0, I have still enjoyed putting my time into this game. It's understandable why it feels like being like a half of Yakuza 0, the prequel was it's one stand-alone game and this is a remake of a old PS2 game. But even with this compromise, there are more downsides while being compared with 0, for example, some combo tweaks. For some reason, they decided to have every single major enemy be a evasion god and not care about taking hits. You are expected to be rewarded for finding an opening and hitting the enemy, but instead the enemy just doesn't care about you hitting him and just starts his own attack. Yakuza 0 had this mechanic only when it was a part of a certain enemy, some tough guys and SOME of the bosses and even with that they were glowing white showing you that will brute-force attack you no matter what, but in Kiwami almost every single boss or major enemy does this with no indication what so ever. With that out of the way, I can say that I greatly enjoyed the story of Kiwami 1. It had a lot of unexpected twists and playing the prequel just added to the feeling of being attached to the characters of the game. Substories evolved too, some even having their own full cutscenes and big ties to the main story. Majima Everywhere was a perfect addition to the game, giving you a great dose of comedy and good fight every so often. In the end, a great game, can be improved. Recommend playing the prequel before this.

Фантастична гра, яка стала для мене одним з найлюбіших ігор за усі часи. Сюжет побудований дуже чудово, хоч він і має свої мінуси у вигляді великого розтягування сюжету ближ к кінцю гри, но ті самі великі моменти к яким сюжет побудован - варті того. Сама бойовка дуже зручна та плавна, я б навіть сказав, що вона є найкразщую з усіх частей що я грав, якщо не брати Kiwami 2. Ще одне, що я вважаю є великим плюсом гри - її персонажі, а саме вороги, які для мене є найулюбленішими з всієї лінійки Якудзи. Три лейтенанти, Сагава, Шімано, Нішітані, вони всі мають неперевершену харизму, що є неперевершеними на декілько ігор вперед .


Також, існує суперечна з приводу того, з якої гри треба починати серію Якудз. Для мене, безперечно, Якудза 0 є найкращою стартовою позицією для усієї лінійки, бо вони ідеально підводе тебе до першої частини гри. Без неї, я б не ощутив тих емоцій, що я мав, коли проходив першу Kiwami.