Senaste recensioner av HaRtMaN

Marlo paid me fifty bucks to write a positive review

WE NEED MUCH MORE TRICKY!!!

⢯⠱⠤⣀⣀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣀⡠⠴⢋⠇
⠀⠓⡄⠀⠀⠑⠒⠆⠐⠂⢄⡖⠒⠒⠤⣀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣀⡠⠔⠒⠒⣆⠤⠐⠀⠖⠒⠁⠀⠁
⠀⠀⠑⠒⢤⡀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⢜⠂⠉⠉⠉⠉⠁⢚⡆⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⢀⠖⠒⠁⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠯⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢠⠞⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⢦⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡬⠇⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⢀⣀⠀⠘⡚⡀⠀⠀⠀⠀⠀⢰⠋⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠈⢳⠂⠀⠀⠀⠀⠀⠘⣺⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⢠⠒⢇⠈⡄⠀⢹⡁ ⠀⠀⣠⡏⠁⠀⠀⠀⠀⠀⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠉⣧⡀⠀⠀⢀⢸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠘⣆⠘⠀⡇⠀⠀⠸⣤⠀⠀⢰⠃⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣳⠄⠀⢠⡸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⡏⠠⢀⠤⢇⠀⠀⠀⠉⠒⢲⠊⠀⠀⠀⠒⠒⠒⠒⡗⠒⠒⣒ ⠀⠀⠈⢳⠒⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠈⠲⠭⠢⠜⠀⠀⠀⠀⠀⠸⡀⠀⣀⠀⣄⣰⢀⠥⣘⣤⣔⠃⠧⡀⠀⠀⡸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢣⢠⢏⣡⡡⣸⡸⠤⠇⢄⣇⣏⡍⡹⢺⣇⠃⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢹⢀⣇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⣿⢍⡿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡾⢘⠓⠤⣀⡀⠀⣀⡠⡖⡇⢯⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡌⠑⢉⡓⠗⠇⠧⠧⠃⡓⠕⠁⠃⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇⠀⠀⠀⠉⠉⠉⠉⠁⠀⠀⢀⢸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢰⠁⠀⠀⢀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠘⠊⡀⡠⠤⠠⡄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⠀⠀⢀⠞⠱⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⠀⠠⠀⠈⢢⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠸⠀⠀⠀⢣⠀⠀⣀⢀⠀⠀⣀⠀⠀⡏⠒⣄⠈⢀⠜⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇⠀⢰⠒⠢⠀⢇⠈⠢⠀⠙⣰⠆⡇⠀⠀⠉⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇⠀⠈⢀⠎⠀⠀⠁⠁⠀⠐⢤⠎⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢃⠀⠀⠣⣀⣀⣀⣀⠤⠤⠤⠬⠟⠿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢸⠉⠉⠉⠀⠀⠀⠈⣱⣀⠀⠀⠀⡘⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠉⠙⠒⠢⠄⠠⠔⠁⠀⠉⠈⠉⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

Best beat 'em up game I've ever played btw

let the guy who came up with the 10 000 doors achievement get endless diarrhea

Саме така асоціація в мене виникла на початку гри. Іноді архітектура й музикальний супровід настільки нагадували про перші частини Fallout, що я не втримався написати про це тут. Та воно й не дивно, адже в частини розробників це улюблені ігри (не буду приховувати: мої також). Однак тут схожість закінчується — у геймплейному плані Erra: Exordium є зовсім іншою грою. Це лінійний платформер без будь-якої прокачки, але із сильним ухилом на бої.

Я можу довго хвалити детально промальований піксельний арт, інтенсивну бойову систему чи єдине у світі поєднання дизель-панку з шумеро-аккадською міфологією, але про це вже написали інші. Тому зупинюся на негативних моментах, які приносили особисто мені дискомфорт, і пропозиції з їхнього вирішення. Можливо, розробники врахують їх.

Система автозбережень і неможливість повернутися. Це головний біль для людей, які прагнуть вибити 100 % досягнень, бо якщо щось пропустив — то тільки перегравай гру спочатку. У мене бувало так, що я провалювався крізь підлогу або зістрибував зі стіни, одразу вмикалося автозбереження і все… якийсь шматок локації я втрачав. Це певною мірою дивно, тому що в другій половині гри з’являються чекпоїнти, на яких можна зберегтися вручну. Цей варіант справді зручніший. Ще краще було би додати вибір рівнів у головному меню.

Затягнутість і повторюваність. Тут я маю на увазі босфайт з Імдугудом і фінальну сутичку з лазерними установками. Для мене було несподіванкою зустріти настільки жирного боса майже на початку гри. Хоч я і прийшов до нього з нормальним запасом здоров’я і патронів, але мені було геть не весело його валити. Мені однаково бракувало набоїв: іноді доводилося ухилятися й просто чекати, поки якийсь мехатрон не дропне трохи боєприпасів. Бій забирає занадто багато часу. Він не складний, а просто дууууже розтягнутий, чим швидко втомлює. Неприємно помирати наприкінці й починати все спочатку. Бодай одне проміжне автозбереження поліпшило би ситуацію. Те ж саме стосується фінальної сутички. Або можна просто зменшити кількість здоров’я в конкретно Імдугуда.

Падіння персонажа і його уразливість до всіх атак. Наприклад, штовхає вас мехатрон на міну, ви втрачаєте купу здоров’я, не встигаєте підвестися, як вас добивають інші мехатрони — отримуєте екран смерті. Особливо це неприємно на затягнутому босфайті. По факту, одна помилка може перекреслити всі ваші старання.

Уже наприкінці гри в мене з’явилося враження, що розробники поспіхом завершували фінальні рівні й навіть не перечитували написане, занадто вже багато помилок. Дуже дивним є рішення накидати купу реліквій і майже нічого про них не розповісти. На мою думку, було би набагато краще розподілити реліквії по всій грі й додати історії їхнього отримання. Наприклад, Ілан застає свого друга Бела при смерті й той передає реліквію, що дає регенерацію здоров’я. І історія є, і другорядний персонаж краще запам’ятається.

Також мені бракувало дружніх NPC. Я розумію, що ми виживаємо в місті, охопленому смертельною хворобою й захопленому злісними мехатронами, але навіть в умовних соулс-лайк іграх завжди є неворожі до гравця персонажі. Історії з їхніх вуст були би набагато цікавішими, ніж із численних записок і листів.

Іноді мені бракувало часу розпробувати нові стволи, іноді навпаки — я втомлювався від них. Хотілося би мати в арсеналі не тільки стартовий тесак, а й інші різновиди холодної зброї.

Так, у Erra: Exordium є достатня кількість недоопрацьованих моментів, але позитивних усе-таки більше. Тому я наполегливо раджу цю гру, особливо тим, хто також любить екшн-платформери й насолоджується атмосферою постапокаліпсису.

До речі, розробники дослухаються до спільноти й постійно покращують свою гру. Це однозначно заслуговує поваги. Тому з урахуванням подальших поліпшень я оціню Erra: Exordium на 7.5 / 10.

This is one of the best indie games of this decade. In fact, VS revived the reverse bullet-hell genre and made it extremely popular! For now we have dozens of similar games. However, VS is still at the top and is bringing more and more content. I really enjoy watching the constant development of this game. Devs are doing a great job, and posting a postive review is the smallest thing I can do to support them.

You can hide from the monster by diving into the toilet hole.

POSTAL 2 but without guns

For every banana I pick up, I buy a real one

Thanks, now I hate strawberries

Дуже мила й лампова гра. Загадки дещо простіші, ніж у Машинаріумі, але поламати голову іноді доведеться. Незвичайний сюжет, сетинг і персонажі. Мені дуже сподобалося. Побільше таких ігор! Як від Аманіти, так і в усій ігровій індустрії