Recent reviews by BKITW

Якби якимось дивом я отримав можливість пограти в цю гру років з 15 назад, в своєму дитинстві, я б там сидів днями і ночами.
Вона складна? Так, якщо треба. Вона розслаблююча? О, так! Якщо ви не шукаєте боїв, ваша віддушина -- це медитативне будівництво і фермерство в іграх з простою графікою, але з надзвичайно кайфовим освітленням, то ви знайдете те, що вам потрібно в Valheim .
(Також слід зауважити, що не зважаючи на простеньку графіку, оптимізація гри не дозволяє грати з комфортом на "картопляних" ПК чи новутах, тому орієнтуйтесь або на інші проєкти, або задуматись, можливо, над апгрейдом? В решті решт, не буде ж просто так титан індустрії -- Тодд Говард -- давати пораду просто покращити свою тарахтєлку, аби пограти в гру?)
Якщо ж ви націлені на проходження, на прогресію, то попереджу щодо того, що в цьому випадку гра може сильно задушити, бо не багато уваги приділяє балансу і грінд видається дійсно втомлюючим.

---

ГОЛОВНЕ: ГРАТИ НАБАГАТО КРАЩЕ В КООПЕРАТИВІ НА ДВОХ ТА БІЛЬШЕ. (Проте, якщо ви -- самітник(-ця), то набагато враження це не погіршить.)

В минулому 2023-му році Sifu отримала нагороду від спільноти з однойменною назвою, отримала досить заслужено, маю визнати. Ця гра не дозволить зайти в неї на "чілє", вона не дозволить встановити себе для "відпочинку", за умови, якщо це ваша перша інсталяція, а також за умови, що ваш нік не складається з китайських ієрогліфів (що еквівалентно пожиттєвому бафу на майстерність в усіх різновидах усіх різновидів).

Sifu-- це про git gud, як воно є. Це про прокачку твого вміння в набагато більшому пріоритеті, ніж про прокачку персонажа у грі. Скажімо так: якщо тобі вдалося пройти гру хоча б до третього боса -- перша локація для тебе вже буде грати новими барвами, а сам собі ти будеш дивуватися "я шо, ЗНАЮ КУНГ ХВУ?"

Sifu-- це про стиль. Стиль в усьому: арт-дизайн, дизайн рівнів, дизайн бою, дизайн анімацій і музичний дизайн. Все це скомпоновано в гармонії і загалом створює безперечно неймовірне враження.

Sifu-- це про бійки. І бійки ці настільки ж прості, наскільки вони можуть бути захоплюючи в залежності від вашого бажання зависнути на хвилин 15-30 в тренуванні і відточити навички евейду або певного комбо.

Sifu-- це про комбо. Але не про ті комбо, які приходять на думку після, наприклад Mortal Kombat чи DMC. Ні. В Sifu комбінації дуже і дуже варіативні в залежності від ситуації: кількості ворогів, їх різновиду, локації на якій ви знаходитесь і оточення. Скажімо, в певній ситуації вам буде достатньо просто напхати кулаками по морді кожному з трьох чуваків, які вас намагаються взяти в оточення, в порядку черги. А в іншій -- доведеться відокремити по одному найсильніших супротивників, правильно заевейдіти їх комбо, вчасно нанести контрудар, відштовхнути туди, де у вас буде перевага в оточенні предметів, які можна використати проти нього і лише тоді шанс на перемогу без додавання до "лічильнику віку" чергового року трішки виросте.

Sifu-- це про плату за помилки. Механіка смертей тут реалізована на ледь не найголовнішому рівні і на ній, в суті, поруч з бойовкою, вибудований геймплей. Якщо просто: чим більше ти вмираєш -- тим більше ти старієш, чим більше ти старієш -- тим менше в тебе здоров'я (але твій показник нанесення шкоди росте), а якщо ти постарів до 70+ -- будь ласкавий, проходь далі вже або з "zero death", або назад на той етап, де вік твого персонажу ще дозволяє тобі досягти кращого результату.

Sifu, в решті решт, це про ухиляння, а не про додж чи дефлект (хоча останній грає велику роль в битві з босами). Хоча в основній частині гри -- саме вправне ухиляння від атак ворогів допомогає найбільш в спробі якомога молодшим дійти до кінця гри, який ще і не кінець зовсім, бо гра дуже і дуже реіграбельна за рахунок запропонованого випробовування сил на різних рівнях складності або з модифікаторами (що відкриваються після проходження основного сюжету).

Я дякую і виражаю неймовірну повагу команді Sloclap за цей витвір і впевнений, що помножу свій поточний час в цій грі ще разів у п'ять -- точно.

По-перше: доповнення "Cold, Cold Heart" -- маст-хев для повноцінного досвіду від цієї частини серії Arkham.
По-друге: якщо ви від когось чули, що ця гра -- найслабша в серії, то мушу вас запевнити у тому, що це хибне твердження. Не можу пригадати (а я поглинув чимало історій про Темного Лицара в різних форматах) краще поданого сюжету про молодого, більш ризикового і більш скутого відповідно взяття на себе відповідальності Бетмена. Роджер Крейг Сміт надзвичайно виконав роботу над озвученням Людини-Кажана. Крики-виски-писки в сторону Троя Бейкера теж не можу зрозуміти, бо його Джокер міцно стоїть поруч з Джокером Гемілла -- і це комплемент!
Окремо хотілося б підкреслити бойовку, яка в цій частині, як мені здається, карає найбільше за профукані таймінги. І, на мій погляд, враховуючи таймлайн історії, більш складні бої для менш досвідченого Бетмена -- це цілком виправдана сюжетом штука.

Мені сподобалося і зараз я закінчую своє друге проходження, через десять років після першого, з тими ж емоціями, що і вперше.

Бери і не роздумуй, маєш бути вдоволений(-а).