В Арвернієні корабель
Побудував Еаравділ,
З дерев найкращих, що знайти
Він міг у лісі Німбретіль.
Вітрила срібні виткав він,
Кріпив вогні — світити шлях,
Був лебединим ніс човна,
На щоглі ясно сяяв стяг.
У срібні лати королів
Він огорнув могутній стан,
Взяв щит з плетінням давніх рун —
Щоб захиститися від ран,
Взяв стріл надійних сагайдак,
І ріг дракона — вірний лук,
І меч, що блискавкою був,
Коли його він брав до рук.
Взяв адамантовий шолом,
Що гребінь мав з орлиних крил,
Й смарагд на грудях зеленів
Уламком океанських хвиль.
При світлі Місяця моряк
Блукав в загублених морях,
Відважно плив — туди, де був
Для нього ще незнаний шлях.
Там скреготів холодний лід,
Сірів од попелу пісок,
І в темряві підступних вод
Згасало полум'я зірок,
Там Ніч зливалася з Ніщо,
І, розвернувши корабель,
Крізь товщу хмар він знов пішов —
Назад, до втрачених земель.
Аж раптом Ельвінг з-під небес
Злетіла, впавши на крило,
І він, увінчаний вогнем,
Із коронованим чолом,
Вітрами гнаний, прямував
На світлий захід, повний сил,
Туди, куди його вели
Вітри й коштовний Сільмаріл.
Долаючи буруни хвиль,
Він мчав до сяйва берегів,
Які побачили колись
Народження прадавніх днів.
Дім ельфів із легенд явивсь
У білім полум'ї небес
І відступила темна ніч,
І страх його відразу щез:
Благословенний Ельдамар
Йому свою красу являв,
Й моряк, повз тисячі струмків,
До Тіріону прямував.
Там він почув старі пісні
Та рими стародавніх саг,
Зодягся в біле, й сім вогнів
Йому освітлювали шлях,
Як він ішов у зали тих,
Над ким безсилий часу плин,
Коли він бачив Короля
І передвічний Ільмарін.
Він чув слова і зрів усе,
Що сховано в туманах літ,
Видіння ельфів і людей,
Минулий та майбутній світ.
Він в дар отримав корабель,
Коли настав урочний час,
Що був надійним і легким,
Де ясно сяяв блиск прикрас,
Де весла срібними були,
І де борти вкривав мітріл,
Де подарунком Елберет
Палав коштовний Сільмаріл.
І він злетів у небеса,
Назад, крізь темряву нічну,
Від Краю Світу — знов на схід,
За тьмяну сіру пелену.
Мов зірка ясна уночі,
Він полетів в знайомий світ,
І Сонце промені свої
Йому направило услід.
Він чув, як плакали жінки,
Він бачив сум ельфійських дів,
Що долетів до корабля
Луною горя Давніх Днів.