Інсталювати Steam
увійти
|
мова
简体中文 (спрощена китайська)
繁體中文 (традиційна китайська)
日本語 (японська)
한국어 (корейська)
ไทย (тайська)
Български (болгарська)
Čeština (чеська)
Dansk (данська)
Deutsch (німецька)
English (англійська)
Español - España (іспанська — Іспанія)
Español - Latinoamérica (іспанська — Латинська Америка)
Ελληνικά (грецька)
Français (французька)
Italiano (італійська)
Bahasa Indonesia (індонезійська)
Magyar (угорська)
Nederlands (нідерландська)
Norsk (норвезька)
Polski (польська)
Português (португальська — Португалія)
Português - Brasil (португальська — Бразилія)
Română (румунська)
Русский (російська)
Suomi (фінська)
Svenska (шведська)
Türkçe (турецька)
Tiếng Việt (в’єтнамська)
Повідомити про проблему з перекладом
I am 27.
My ex-wife and I have a daughter together, and adopted our son together. They are now both 4 years old.
When we were going through our separation, I found myself lost and miserable. I was self destructive. I got so mad one day from everything spiraling out of my control that I punched some concrete in a moment of overwhelming emotion. That caused me to break my 5th metacarpal in my right hand... my working hand... my profile-reading hand.. the hand that I held and carried my children to bed with.. The hand I desperately needed to make sure I could continue to provide.
After learning of the severity of my self-inflicted damage, I was borderline suicidal. Keep in mind that just a few months before this, I was the happiest man with no history of depression or anxiety. I have never had fits of rage, or been one to break down and cry, but I was in a low spot that just really buried me from being able to see the light on the other side.