"Play the game, listen to the song, and I hope you're gonna f*ck*n cry" - Dawid Podsiadło

По можливості бажано читати, увімкнувши паралельно саундрек з гри, назва пісень якого буде в заголовку (але це не обов’язково).

Dawid Podsiadło – «Let You Down»

Я чекав на цю гру не один рік. Коли вона вийшла – на мене чекало багато розчарувань. Коли я пройшов її - я закохався в неї. Вона знищила мене. І безповоротно змінила.

Уяви собі місто майбутнього. Не достатньо далекого, щоб пересуватись космосом і досліджувати нові світи, ні. Але достатньо, щоб ми жили там, де все йде шкереберть настільки, що великі корпорації захоплюють контроль над майже усіма сферами життя людей: медицина, правоохоронні органи, політики, армія.
Уяви собі Місто, яке створив архітектор, котрий жадав створити ідеальне місце для всіх, але чиї палкі ідеї були знищені холодною кулею вбивці. В результаті місто було назване на честь свого творця. І враховуючи наслідки, назва «Найт-Сіті» стала гіркою іронією. Контроль над містом ділили жадібні корпорації, які використовували жителів, як ресурс для власних інтересів, війн між собою та викидали їх, як сміття, коли ті переставали бути корисними. І протистояли корпораціям банди, які мало чим відрізнялись від них в підході до мирного населення: грабіж, шантаж, вбивства, маніпуляції. Технологічний розвиток світу дозволив будь-якій людині встановити купу імплантів в своє тіло, але не дозволив їй жити в достатку, безпеці і бути вільною. Уявіть людину, яка знайшла сили кинути виклик корпоації і перемогла. Але втратила все.


«The Relic»

“A happy ending? For folks like us? Wrong city, wrong people.” - Johny Silverhand

Колись давно в 2020 році, ще в минулому житті, коли Ковід вважався найгіршою напастю людства, я зробив передзамовлення цієї гри, так як чекав на неї ще з появи першого тизера в 2012 році. Я слідкував за кожним трейлером, кожною новиною, кожною обіцянкою розробників і кожну тримав в голові. Колись давно, хоч і трохи згодом, реліз гри перенесли. Двічі. Зі словами «Гра готова, але треба більше часу, щоб її відполірувати і зробити ідеальною». Уявіть, наскільки давно це було, що ми всі щиро вірили словам розробників ігор. І згодом гра таки вийшла. Колись давно реліз цієї гри був найважливішою подією року, а захоплення і в той самий час розчарування – чи не найбільшим когнітивним дисонансом в моєму житті. На релізі ця гра була жахливою. Але закохувала в себе. Вона змушувала тебе ненавидіти її. Але тебе поглинала пристрасть. Я грав в неї з відразою. Але не міг зупинитись до самого кінця. І майже одразу пройшов її ще раз. Вона могла розчарувати недопрацьованістю в базових механіках, але захоплювала речами, які ти не бачив ніде до неї (і дивлячись з висоти 2025 року – досі ніде після неї). Ця гра викликала вибух в інтернеті такого рівня, що навіть люди, які ніколи не грали в ігри, питали в мене "Що там за скандал з Кіберпанком?". І викликати вона могла усі емоції спектру, окрім однієї: байдужість. Ти не можеш увійти в Найт Сіті і вийти, не відчувши нічого. Це місто або піднесе тебе до небес, як Ікара, або одразу знищить, як комаху.
Колись давно, після проходження цієї гри, де я на той момент витратив близько 70 годин, я написав свій негативний відгук. Це було настільки давно, що написаний він був російською мовою. Що ж було не так з грою на момент релізу? Наразі під нею більше ніж 650к+ оцінок і чимало відгуків, тому, знайти відповідь на це питання буде не складно, але я пройдусь по базовим речам, щоб зараз було легше зрозуміти. В чому ж розробники нас намахали? Поїхали:
• Генератор персонажа буде впливати на гру/історію/геймплей
• Вибір передісторії персонажа впливає на його подальшу долю і характер, аж до кінцівки
• РПГ складова з можливістю відігравати роль, яку гравець забажає
• Вибір в діалогах впливає на гру/квести/кінцівку гри
• Вибір в діалогах впливає на рольову модель персонажа
• Вибір гравця випливає на ставлення до нього інших ключових персонажів
• Варіативність в квестах
• Живий світ і люди в ньому
• Вертикальний геймплей
• Катсцени від третьої особи
• Наявність метро в грі
Це – головні тези, якими розробники козиряли з часів перших тизерів, подальших «геймплейних» трейлерах, інтерв’ю різним виданням тощо. Чому я перечислив ці речі? Тому, що це те, що було відвертою брехнею розробників. Редактор персонажа не впливав ні на що, окрім статі, яка впливала на можливі опції роману. Передісторія персонажу впливала виключно на перші 20 хвилин гри прологу і можливість інколи відповідати в діалогах відповідно до твого «оріджину», що ніколи не впливає на подальший розвиток подій. Вибір в діалогах в більшості випадків не впливає ні на що. “Cyberpunk 2077” - це як “Witcher 3”: історія, яку розробники хочуть тобі розповісти, і не важливо, що ти обираєш – твій вибір протягом гри мало впливає на результат.
Що ж змушує мене вважати цю гру однією з найкращих ігор сучасності?
Якщо коротко – то причина в тих моментах, на яких розробники не акцентували увагу в інтерв’ю, але які виявились розривними. Якщо прибрати всі моменти, які розробники не виконали – ця гра все ще залишається однією з найкращих ігор в плані сюжету, персонажів, музики, постановки, атмосфери. І це перекриває всі недоліки, які можуть зіпсувати досвід в моменті, але не можуть зіпсувати шедевральних історій. Якщо ж більш докладно про історії, то…


«Aldecaldos Theme»

“Because I truly care this time.
Yet I fear I'll do or say something foolish - and be left alone in the desert.” – Panam Palmer

Ця гра здатна показати тобі справжню дружбу, справжню зраду, справжнє кохання, справжню біль, справжню безвихідність, надію і плату за свої помилки. Від самого початку гри Ві знайомиться з Джекі, ви проходите шлях від дружби до доленосних помилок і ти зіштовхуєшся з логічними наслідками своїх дій. В перший десяток годин ти розумієш першу істину цього світу: Найт-Сіті не пробачає. Не щадить. За все треба платити.
І дізнатись вшир це все можна за якусь пару десятків годин, пройшовши основний сюжет. Але гра не говорить тобі, що основний сюжет – це тільки верхівка айсбергу. Основний сюжет тільки знайомить тебе з основними персонажами, не змушуючи проходити їх завдання. Гра просто відмічає «основний» квест, який веде до кінця. І якщо ти захочеш дізнатись всю історію вглиб – ти просто мусиш проходити побічні завдання.
Ти не зможеш зрозуміти бунтарський характер Джоні Сілвергенда, не пройшовши його ланцюжок квестів. Але якщо пройдеш – ти отримаєш найкращого компаньйона і в реальному житті будеш шкодувати, що не можеш вставити собі в голову цей бісовий чіп.
Ти не зможеш відчути внутрішню кухню банд Найт-Сіті, не прийшовши на допомогу Джуді Альварез. Але якщо допоможеш – ти зрозумієш, що амбіцій недостатньо для досягнення цілі, і що ти або приймаєш правила гри, або програєш все.
Ти ніколи не відчуєш вільний дух кочових банд, живущих поза містом, якщо не допоможеш Панам. Але якщо погодишся стати її напарником – в тебе є шанс стати частиною великої сім’ї і знайти кохання усього життя.
Я перечислив найбільш важливі ланцюжки квестів. Але їх є значно більше. І всі вони цікаві. Кожне побічне завдання виконане з любов’ю і деталями. Кожен персонаж має унікальний, пропрацьований характер і ти віриш в те, що вони – живі. Кожен квест піднімає важкі дилеми, моральні питання чи глибокі філософські дебати. Навіть проходячи їх вдруге чи втретє, ти відкриваєш для себе щось нове.


«The Rebel Path»

“Time to party like it’s 2023” - Johny Silverhand

“Cyberpunk 2077” сьогодні – одна з найкращих ігор сучасності, де виправили більшість багів, додали і продовжують додавати купу контенту, і яку приємно проходити знову і знову. Якщо ви досі не пройшли цей шедевр - я вам щиро заздрю, тому що попереду вас чекає неповторима пригода, яка залишить вас морально розбитою і наочно ознайомить з поняттям «Bittersweet».