Recent reviews by Lidia-Lada

Підбір у грі - дно. А достатньо було б зробити підбір за ККД. Але ж ні, нафіга розробникам щось робити? І так схавають.
А ще на рівні з першою претензією є друга - просто шалена пошесть читерів. ЗАДОВБАЛИ!!!!

Не рекомендую. Псує настрій і нерви.

P.S.: Я зміню свою думку якщо гру буде поправлено.

По пунктам:
1. Звук, музика та атмосфера
По цьому пункту все супер. Чудова музика, котру я слухаю навіть поза грою на вулиці. Звуки зброї, крики, голоси теж атмосферно звучать. Сама атмосфера у грі дуже добре передана. Дійсно відчуваєш, що ти на завданні і все серйозно.
2. Сюжет
Завязки місій і самі місії мені дуже сподобались. Тебе то кидають у лігво маньяка, то у літак, то в банк, то у готель і т.д. Завдання теж не надто хитромудрі, але виконувати їх дуже сподобалось.
3. Геймплей
Він спочатку був незвичний наприклад після "Counter Strike", проте швидко до нього звикаєш. Досить тяжко те, що вбивати супротивників здалеку, як правило, не варто, бо можна заробити страйк (бо терорист потенційно міг здатись). Гра з друзями в рази цікавіша аніж одному з ботами. Скільки веселих моментів можна впімати. Особливо коли хтось підривається на розтяжці (навіть ти сам).
4. Баги
Баг номер один - це безмертя в коопі коли вмирає твій співпартієць. Не раз було так, коли ти дивишся очима друга, а там в нього стріляють аж кров хлеще, а по факту противники у нього самого просто стоять чи рухаються як тупенькі модельки без штучного інтелекту.
Буває зброя терористів десь крізь текстури просочується.

Чудова гра як дешева заміна "Ready or Not".

P.S.: Сподобалось нововведення з собаками

Це медитативна, дуже творча і цікава робота. Це не просто гра. Це сон автора, котрий треба розгадати. Це філософія, котру треба осягнути. Це фантазія, котру треба пережити.
Cradle не кожному підійде. Хтось побачить в ній нудну вязку тяганину, саме тому це витвір не для кожного.
____________________________________
Это медитативная, очень творческая и интересная работа. Это не просто игра. Это сон автора, который надо разгадать. Это философия, которую надо понять. Это фантазия, которую надо пережить.
Cradle не каждому подойдет. Кто-то увидит в ней скучную вязку тягомотину, поэтому это произведение не для каждого.

Думаю для начала сказать, что меня игра пленила надолго и навсегда осталась в моем сердце. Я внесла её в список впечатливших меня игр. Deadly Premonition проходила на стриме, а поэтому множество хороших и не очень слов уже было мной сказано. Игра настолько увлекла, что я прошла её полностью - основной сюжет, все дополнительные миссии и получила все ачивки.
А теперь хочется подробнее рассказать чем игра смогла заслужить такое мое отношение.

Сюжет. Диалоги.
Здесь игра заслуживает максимальной оценки. SWERY умело интригует и подбрасывает подсказки. Он втягивает игрока в круговорот событий очень незаметно и ты даже не успеваешь понять как тебя уже не оторвать от экрана. Автор изящно водит за нос и уже при втором прохождении ты понимаешь, что все лежало на поверхности. Но самым величайшим кайфом для меня было то, что игра заставила думать, строить теории и взывала к фантазии. И знаете что? В кое-чем я оказалась права, но такого финала я не ожидала! Для кого-то это наркомания, но я вижу в этом просто удивительную вселенную, в которую хочется периодически мысленно возвращаться. Что до второстепенных квестов, то они очень милы и для меня были интересны. Местами очень юморные.
Диалоги в игре под стать сюжету - не просты, а загадочны, но при этом точны и несущие всю необходимую суть.

Персонажи.
По сути ключевых персонажей меньше, чем пальцев на одной руке, но то, как они прописаны, заставляет проникнуться ими. Безусловно самым любимым персонажем для меня является Фрэнсис Йорк Морган. Чудаковатый, умный, проницательный, харизматичный и даже симпатичный персонаж смог покорить мое сердце.

Саундтрек. Атмосфера.
Безупречно. Некая тягучесть одних композиций очень хорошо передает загадочность. А динамичность других отлично контрастирует и побуждает к движению. Есть композиции трогательные и милые, а есть такие, что бьют в самое сердце и оседают в мозгу навсегда. Все выполнено со вкусом и ничего лишнего. (Выбрать любимую композицию сложно, но если выбирать, то это "York AND Zach")
Атмосфера в игре идеально передается авторами как саундтреком, так и визуально. Меня покорил параллельный мир кошмара. Он настолько затягивающий и загадочный. Тут ощущается хоррор. А в противовес этому мы видим реальный мир, который наполнен не просто зданиями с одинаковым наполнением - каждая квартира, дом и помещение обставлено под стать характера персонажа, как основного, так и даже самого мелкого второстепенного. Поразил размер городка - масштаб как города, так и зданий ощущается как настоящий. Это радует.

Геймплей.
Меня предупреждали, что игра странная во многих отношениях. И в плане геймплея тоже. На удивление я быстро приспособилась и прохождение для меня было очень приятным за исключением багов, но о них скажу позже. Автор смог соединить механики совсем разных жанров и получилась отличная солянка. Тут и можно пострелять, и есть какая-то вариативность диалогов, есть миниигры, есть симулятор жизни. Но скажу, что есть недоработки и явно можно было сделать местами все поинтереснее. Например физика поведения автомобиля напрочь отсутствует.
Сложность в этом издании понизили, что стало для меня спасением. Данная сложность оптимальна для того, чтобы можно было насладиться сюжетом, но и не пробежать игру на скорости света.

Баги
Как выяснилось, большинство багов вызваны костюмами из дополнений. Видимо их анимация в роликах приводит к вылету. Поэтому рекомендую наплевать на плюшки и проходить игру в двух оригинальных костюмах. А другие баги тоже оказалось возможным обойти.

Я могу писать бесконечно, но придется углубляться уже описывая конкретные моменты, где не обойдется без спойлеров. Поэтому скажу так:
Игра не только заслуживает хорошей оценки, заниженной за счет недочетов игры в плане геймплея, забагованности и пары недостатков в плане дизайна, но и должна находиться в библиотеке любого человека, который ценит глубокие оригинальные специфические игры, которые по сути и просто играми не назвать. Это не развлечение, а скорее замечательная книга, переложенная на язык игры. Явление, которое если пережить, то планка требовательности к сюжетным играм может резко возрасти.

Гарна атмосфера і життєвий сюжет. Мені дуже сподобалось.
Починаючи з наступившого 1 січня 2020 року я цілий день з невеликими перервами проходила гру. Затягує і не відпускає, Хоча маштабність місцями здається ще більш камерною, аніж у попередніх іграх, але особиста трагедія героїні дуже чіпає за живе.

Сюжет
Без спойлерів, але хочу у двох словах таки порівняти ігри Рэма Михальски. Навідміну від "Downfall", де головний герой намагався виплутатись із кошмару, породженого із-за переживань щодо хвороби дружини, а у "The Cat Lady" жінка виходила із глибокої депресії, в "Lorelai" ми маємо проблему становлення особистості, її перехід в дорослий стан. При чому в складних умовах. Це не залишить байдужим. Хоча я б не відмовилась від ще глибшого занурення у внутрішній світ героїні і ще більш закрученим сюжетом. Мене розчарувало, що глобально існує дві кінцівки гри, і що на неї впливає лише одна-єдина дія.

Мені надзвичайно сподобалась глава, де ми з Лорелай проживали її перший робочий день. Заставляє замислитись якими ми є і що нас може чекати в майбутньому. І старість зі смертю знаходять всіх не залежно від наших бажань, статусу чи минулого.

Персонажі
Говорячи про камерність, я маю в першу чергу сказати про малу кількість персонажів. Це не є погано. Можна зробити висновок, що находячись в складній ситуації Лорелай не завжди помічає навколишній світ.
Проте хотілось, щоб дещо глибше вони були зображені.

Квести
Вони легкі, очевидні і кількість предметів в інвентарі рідко перевалить за п"ять. На відміну від оригіналу і ремейку "Downfall" та "The Cat Lady" це дійсно трохи халтурна частина гри.

Візуальний стиль і анімація
Він відрізняється із-за нового ігрового движка, але зберігає цей спільний для ігор Рэма Михальски стиль. Але я вважаю, що більшість ефектів можна було б не робити. Та все одно гра виглядає дуже гарно.

Саундтрек і звукове оформлення
До них претензій нема взагалі. Радують мотиви з минулих частин, радують нові мотиви, радують звуки. Особливо в моторошних моментах.

P.S.: Проте скажу чесно, що особисто для мене, "The Cat Lady" все одно найкраща.
P.S.S.: Дуже порадували камео персонажів і відсилання "Downfall" і "The Cat Lady"

Игра с претензией на гениальность. В чем-то разработчики перемудрили, а в чем-то недомудрили. Время не потрачено зря. Интересно и во время игры я себя почувствовала опять 17-летним подростком.

Borderlands 2 перевершив всі мої сподівання.
У цій грі все найкраще, що було в Borderlands, доповнене дуже вдалими нововведеннями.
Це і мінікарта, якої так не хватало у першій частині. Це жетони безбашеності, котрі можна отримати за виконання досягнень у самій грі і потратити на вдосконалення свого героя. А самі досягнення стало досить цікаво здобувати. Це ще більше зброї, прекрасна анімація самої зброї, ефектів і стихій. Це надзвичайно заплутані багаторівневі нелінійні локації та чудові панорами. Це ще більше гумору. Наші улюблені герої з Borderlands розкриваються по-новому. Нарешті зявився більш заплутаний сюжет і побічні завдання стали цікаві.
Саундтрек заворожує - просто хочеться зупинитись та слухати музичний супровід, бо композиції стали ще більш глибші і багатогранні.
Доповнення просто неймовірні. Вони теж мають сюжет і багато завдань, локацій, харизматичнмих персонажів. Кожне з них має свій стиль, але не порушує загального, органічно вписується у всесвіті Borderlands.
А найголовніше те, що до цієї гри не можливо пред'явити хоч якісь претензії, бо Gearbox доклали всіх зусиль, щоб Borderlands 2 стала бездоганною у своєму жанрі.

Гра дуже сподобалась. Хоча я не є любителем Hack and Slash із-за того, що надто багато часу тратиться на знищення натовпів ворогів, але мене підкупила можливість розважитись з друзями.
Гарне візуальне виконання, грамотна подача стилю фентезійного стімпанку. Від RPG тут лишилось мало. Одиночна гра мені місцями видавалась досить нудною. Сюжет цікавий, хоч і для сучасного геймера він очевидний.
Torchlight II видалась набагато кращою і продуманішою аніж перша частина.

Це найкраща з ігор у всесвіті Зоряних Війн. Історія написана самим Дрю Карпішиним, котрий не обділений фантазією.
Логічні задачі, цікаві квести, зворушливі діалоги, гумор і яскраві персонажі. Все це можна знайти тут - у KOTOR.
Гру придбала в Steam недавно, але граю ще з 2003 року. Кожен раз проходяи по-різному. Звісно у сучасних іграх дуже добре реалізована нелінійність сюжету, але ще в минулому десятилітті оця гра не мала собі рівних.
Недоліків у ній я не бачу.

Гра динамічна і для кооперативного проходження. Веселі жартики доповнюють цікаву картину, дуже схожу на уявлення постапокаліптичного світу. Стильна графіка, ніби зі сторінок коміксу, і незвичний підхід до дизайну як всього світу, так і окремих персонажів - ізюминка цього творіння. Як на мене, то сам сюжет достатньо зрозуілий і нескладний, але це не псує Borderlands, бо тут головне - повеселитись з друзями, багато піф-пафалок і досягнень.
Мені не дуже сподобалось доповнення Mad Moxxi's Underdome Riot, бо великого вибору арен нема і сильна одноманітність вбивають бажання виконувати завдання, навіть заради досягнень. Але решта доповнень дуже сподобались.
Borderlands однозначно вартий уваги.