Análises recentes de JESUS

Sea Of Thieves - Море злодіїв, це так і є, в цій грі завжди треба бути напоготові щоб вас не обікрали пірати цього моря.
Саме в цій грі ви можете створити жирного пірата, випити келих грога, і піти на абордаж, на ворожий корабель.
Головне
Одна і єдина у своєму роді, на мою думку це найякісніша і пророблена гра про піратів і море, а вважаю я так тому що в ній є дуже багато механік і дрібних деталей, яких немає в інших іграх, вихованці, кастомізація корабля, сюжетка, це все дуже круто, і через це я вважаю, що Sea Of Thieves найкраща у своєму роді. З нею звичайно може позмагатися гра Blackwake, але це вже набагато менший рівень, ніж Sea Of Thieves.
Мультиплеер, в цю гру я іноді грав один, і після того як я почав грати з друзями, я зрозумів, що це не тільки цікавіше, а й динамічніше.
Боси Якщо гравцеві вдається знищити боса, він отримає нагороду. Нагорода майже завжди стоїть ризику та витрачених зусиль. Зараз з босів є: Армада кораблів скелетів, Мегалодон, Кракен, Король скелетів, Король попелу.
Другорядне
Найбільше мені запам'яталося як ми з друзями намагалися вбити Мегалодона і Кракена в цій грі, ми блукали по всьому морю щоб спробувати знайти якогось боса або боротися з гравцями, і після цього ми почали переслідувати чийсь Галеон, а в результаті забрели у локацію з кораблями привидами, які нас потопили, але ми не засмутилися, а просто стояли на тоні носа корабля і грали пісню на інструментах.
Мої враження
Мої враження про Sea Of Thieves, звичайно ж, позитивні, тому що в дана гра дуже барвиста, і соковита на ігрові механіки і динаміку.
Чи варто купувати?
Звичайно, варто, але тільки якщо у вас є з ким пограти, без друзів ця гра не така цікава.
Русский военный корабль - ИДИ ♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥ 🚢🚢🚢
🟦🟦🟦🟦🟦🟦⬛🟥🟥🟥🟥🟥🟥
🟦🟦🟦🟦🟦🟦⬛🟥🟥🟥🟥🟥🟥
🟦⬜🟦🟦🟦🟦⬜🟥🟥🟥🟥⬜🟥
🟦⬜⬜🟦🟦⬜⬜⬜🟥🟥⬜⬜🟥
🟦⬜🟦⬜🟦⬜⬜⬜🟥⬜🟥⬜🟥
🟦⬜🟦⬜🟦⬜⬜⬜🟥⬜🟥⬜🟥
🟦⬜🟦⬜🟦🟦⬜🟥🟥⬜🟥⬜🟥
🟦⬜🟦⬜🟦🟦⬜🟥🟥⬜🟥⬜🟥
🟨⬜🟨⬜🟨🟨⬜⬛⬛⬜⬛⬜⬛
🟨⬜⬜🟨🟨⬜⬜⬜⬛⬛⬜⬜⬛
🟨⬜🟨⬜⬜🟨⬛⬛⬜⬜⬛⬜⬛
🟨⬜🟨🟨⬜⬜⬛⬜⬜⬛⬛⬜⬛
🟨⬜🟨🟨⬜🟨⬜⬛⬜⬛⬛⬜⬛
🟨⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬜⬛
🟨🟨🟨🟨🟨⬜⬜⬜⬛⬛⬛⬛⬛
🟨🟨🟨🟨🟨🟨⬜⬛⬛⬛⬛⬛⬛
🟨🟨🟨🟨🟨🟨⬛⬛⬛⬛⬛⬛⬛

Ця гра не для вас якщо:
- Ви не готові в неї грати 24\7 без тривалої перерви
- Ви не любите формувати ресурси і гриндити речі, які губляться за дві секунди
- Ви погані у PvP, тому що вся гра на цьому побудована
- Не готові будувати нестандартні будинки-бункери
- У вас немає товариша, бо поодинці грати ще складніше
- У вас погані нерви, тому що ви все одно втратите лут і базу

Загалом, як командна гра з елементами виживання, будівництва та токсичним контингентом – найкраща у своїй категорії. Однак, потрібно заздалегідь знати, чого очікувати

У тридев'ятому царстві.

З Rise of the Tomb Raider штука виходить якась. Це проект, в якому всього побільшало — ворогів, Лари (і її костюмів), виразних локацій — пролог у Сирії і взагалі перша година гри містить епізоди, які можна порівняти за видовищністю з тим, що відбувається в Uncharted (якщо врахувати, як сам Uncharted скопійований з перших частин Ларки). Друга частина в кілька разів більша за попередню. На проходження однієї лише сюжетної лінії мінус п'ятихвилинні побічні квести та необов'язкові гробниці може піти більше двадцяти годин. Притому там, де Tomb Raider 2013 року встигла тричі набриднути, вивести з себе і вдесяте довести до істерики сміховинним сценарієм, RotTR тільки набирає обертів. Те, що добре працювало, розробники не зачепили. Ми, як і раніше, майструємо все і вся, видобуваючи на полюванні звірячі шкури, хмиз, гриби і всякий підніжний корм, підвищуємо навички і покращуємо екіпірування біля багаття, лазимо по деревах і кущах, вгризаємося в грунт і лід киркою і за допомогою цибулі простягаємо кан. , підтягуємо предмети та перемахуємо через прірви на тросі. І стрибаємо. Багато стрибаємо.
Після двадцяти п'ятої години, витраченої на вдумливе проходження, хочеться забути про дурість сценарію, бездумне ІІ і геймплейні умовності і повернутися в тайгу — навіть не заради артефактів чи непройдених гробниць. Просто так. Полювати на білок, зустріти світанок біля вогнища, згадуючи безмежне зоряне небо над Солітьюдом. Занадто романтично? Може бути. Красиво? Не те слово.

+ справжній дух пригод зі старих ігор;
+ колоритні декорації, прекрасна картинка та увага до деталей;
+ цікаві, але не надто важкі головоломки;
+ сценарій позбувся натужного драматизму;
+ До добре працюючих старих механіків додалися нові.

- історія все ще досить примітивна;
- під кінець знову починається "Рембо".

Rise of the Tomb Raider, на щастя, не намагається нікому нічого доводити. Цього разу студія зробила саме Tomb Raider — сучасну, видовищнішу, але все-таки ту саму Tomb Raider.

Не думав, що ігри ще здатні мене здивувати, але коли баба вдарила мене по яйцях, я відчув біль та гордість за розробників. Нічого страшнішого уявити неможливо. Ніби люди, що зробили гру, грають на ваших нервах як висотський на гітарі. Якби з цегли, яку я відклав, можна було б побудувати будівлю, то це був би стадіон зеніту як мінімум. Чудова атмосфера на кожному кроці. Монстри, які набагато страшніші за бомжі. Не розчарувався ні разу.

10 штовхань візка тікаючи від бабки з 10

✎ Передмова:
Деколи мені хочеться випробувати гострі відчуття і підвищити концентрацію адреналіну в крові з мінімумом фізичних витрат – тоді на допомогу приходять хорор фільми та ігри. Сьогодні мова піде про популярного представника ігрової індустрії в даному жанрі - грі "Outlast".

Відразу скажу, що страх він у кожного свій. Я не безстрашний рембо, але гра не така вже й лякає. А всі ці відгуки про «Цегляні заводи», «Найстрашніша гра», «Пограв 5 хвилин і від страху вийшов» і т.д. - Вони просто неможливо завищені. До скримерів практично важко звикнути тому, що вони раптові, але що страшного в «салочках» з «хованки» я не розумію – а в цій грі найстрашніше це почуття безпорадності протагоніста і переслідування його психами. Далі про все докладніше:

✔ Переваги:
➜ Атмосфера – головний козир гри. Не дивлячись на те, що психліка це побита тема в подібному жанрі, тут вона виглядає дуже реалістично і зловісно. Події, що відбулися в ній, шокують і примушують ставити собі питання: «Що ж, чорт забирай, тут відбувається?» і поступово шукати вихід із нічного кошмару, що ожив. Обшарпані стіни напівзруйнованої лікарні, в якій відбувається цілковитий хаос: охорона і лікарі вбиті, а душевнохворі та психопати творять все, що приходить у їхній божевільний розум, створюють неймовірне відчуття! Те, що психам не можна дати відсіч - теж добре, адже безпорадність репортера якнайкраще вписується в антураж. Розробники так само не обдурили у грі присутня величезна кількість насильства та розчленування. Величезну роль у створенні чудової атмосфери грає камера (особливо після того як вона трісне), її «нічне бачення», батареї, що швидко сідають - це виконано чудово і є «родзинкою» гри.
➜ Сюжет: не надто оригінальний і фрази «Ось це поворот!» не викликає, але він непоганий. У ньому є все – величезна кількість маніяків, що збожеволіли, релігійні фанатики, доктори з витонченими методами «лікування», елементи містики (що згодом виявилася науковими експериментами з нано технологіями). Все це в тандемі виглядає добре. Доповнення відкриває тінь подій, які привели Майлза Апшера до його найбільшого репортажу. Також показано початок повного занурення лікарні в божевілля. Граємо ми за Вейлона Парку – колишнього співробітника корпорації, який став «інформатором», який не зміг приховувати всіх жахливих, що творилися в закладі для слабких розумом.
➜ Звуки та музика: виконано на «відмінно»! Фрази шизиків, що біжать за протагоністом, його нервове дихання, тривожна музика – допомагають тримати гравця в напрузі.
➜ Персонажі: окрім рядових божевільних у Маунт-Месів зустрічаються і дуже колоритні вороги – громила Крісс Вокер, який марить «протоколами стримування»; Два брати-близнюки, які планують розділити органи нашого кореспондента; Некомпетентний хірург Річард Траггер, який знущається, дражнячи близькістю свободи; Вальрідер – найстрашніший секрет лікарні. А так схиблений «Батько» Мартін – аматор малювати пальцем послання на стінах. Доповнення дарує нам ще трьох: Френк Манера – канібал з циркулярною пилкою, який бажає скуштувати шматочок від «інформатора»; Едді Глускін – ненормальний, одержимий пошуком «ідеальної дружини» серед усіх мешканців лікарні (так, чоловіки теж годяться – він усе «піджене» під себе); Джеремі Блер – керуючий охороною, який усіма силами заважає залишити лікарню і поширити звістку про те, що відбувається в цьому «маленькому пеклі».
➜ Лор. Подається через документи, які розкидані по території лікарні можна дізнатися багато про події, пацієнтів та персонал.

✘ Недоліки:
➜ Тривалість – гра здалася вкрай короткою. Разом із доповненням на складності «Псих» пройдено за 6 годин.
➜ Криві стрибки: з невідомої причини, не завжди персонаж перестрибував через урвища (коли тікаєш від психов до Трагера) – через смерть довелося починати заново. Але відточувати цей стрибок треба було й далі (коли йшов до Отця Мартіна) – ну не чіплявся він руками за уступ! Моторошно дратувало.
➜ Деяка нелогічність: Ні, тут не буде того, що ГГ їде сам у цю лікарню (ще і вночі), не дивлячись на попередження спецназівця насадженого на піку і гори трупів, який продовжує йти і шукати «докази», а через кілька моментів БОГИ! Потрібно вибиратися» – до цієї тупості я звик. Йтиметься про те, що доповнення «Відомитель» показує як Вейлон відправляє Майлзу повідомлення і наш репортер примчав через 2 години, а в лікарні за цей час відбувся глобальний переворот. Я розумію, що для руйнувань не потрібно багато часу, але ж на все інше потрібно. Взяти, наприклад, Глускіна – він за ці дві години вивів і підвісив усе жіноче відділення і почав це робити з чоловічим. Як відомо він діяв самостійно, тому що інші боялися стати його наступними обранцями. Це фізично неможливе! Далі - цей же Едді не всесильний (він не Крісс і не Вальрідера) - його могли просто задавити кількістю, але цього не зробили. (Це вже дрібниці звичайно).
➜ Німий протагоніст: ось не розумію – як можна пережити це все і не не вилаятися? Тільки стогін – лише хардкор?
➜ Геймплей: Він трохи одноманітний. Абсолютно жодних загадок.

➥ Підсумок.
Якщо вам потрібен хорор, який лякає не тільки скримерами, з чудовою атмосферою і досить непоганим сюжетом - то Outlast допоможе вам скоротити вечір і підвищити бажаний адреналін у крові.

Добре, ось що я можу сказати, з приводу ювілейного Мортал комбат.

Грати в нього, приємно, цікаво, цікаво, а головне є мотивації!
Багато хто плачуть з приводу оптимізації, не знаю як у них, особисто у мене майже без галів, було що кілька разів вилетів, не більше.
З'явилася солідна кількість нових персонажів, тим самим замінюючи старих, що з одного боку погано, т.к. багато хто до них звикли, а з іншого — якась різноманітність. За сюжетом починаєш розуміти, хто ці нові обличчя і що трапилося з Сіндел, Найт вульфом, Кабалом та іншими. Сам сюжет загалом трохи банальний, але цікавий, захоплюючий.

Перше, що дуже здивувало, це оригінальний підхід до закупівель різних апгрейдів, екскізів, історії подій тощо. у вигляді Крипти, свого роду магазин, в якому бігаєш, з виглядом від першої особи, досліджуючи локації, знаходячи предмети для переміщення та проявляючи переодію реакцію, при нападі раптового ворога. Трохи не звично, але це лише на початку.

Друге, це музика і озвучка в цілому, не пригадую що б такі звуки, різних рухів приносили таке задоволення.
Фаталіті, Бруталіті та X-Ray, зроблені якісно та видовищно, деякі схожі з МК9, тільки красивіші.
Мотивації, в грі є як прокачування профілю, так і прокачування фракції, різні завдання, випробування, змагання в нагороду за які можна отримувати різні фони, значки і аватарки для профілю. Щодо фракцій не до кінця з ними розібрався, але загалом дуже цікаво

Окремо хотів підкреслити ВЕЖІ, які розділені на 5 видів, Класична, Випробовування сили, Випробування Удачі, Нескінченна та Останній герой (виживання). Про першу, чортверту та п'яту і так зрозуміло, а ось Випробування сили та удачі, млинець це щось, два режими які вносять родзинку до серії Мортал Комбат.
Випробування удачі по суті таже вежа, тільки з величезною кількістю різних модифікацій (бафів або дебафів) в бою, від яких шалено весело, а часом дико складно, особисто я тільки на цей вид вежі вбив 12 годин, настільки затягнула.
З приводу Випробування сили, це свого роду Башта, для вбивства вашого геймпада, суть вежі полягає в розбитті різних предметів, за певний час у певному радіусі, при цьому що б бути в цьому радіусі потрібно дуже інтенсивно тиснути на А, В, Х і Y, одночасно і чим далі проходиш, тим менше радіус і тим швидше потрібно довбати по кнопках.

Саме так я зламав свій геймпад і тепер пишу цей огляд, але, незважаючи на це, даний режим вежі мені сподобався, т.к. при невдачі, такі кумедні страти влаштовують мого персонажа, що не засмучує, а швидше навпаки.

З приводу мінусів, іноді були кілька вильотів, не більше, іноді доводиться маринуватися в лобі, чекаючи противника по сітці, немає багатьох персонажів із попередніх частин, за яких дуже хотілося б пограти!

Загалом 10-й Мортал Комбат, вийшов дуже хороший, може і не найкращий файтинг з усіх МК, але якісний, насичений і дуже захоплюючий.
9/10.

Чи подобається тобі робити людям боляче?

Те саме почуття, коли ти залітаєш у приміщення і ріжеш, б'єш, розстрілюєш, різаєш тіла невідомих тобі людей, тільки тому що ти це маєш зробити, тобі так сказали...
Адже це як наркотик, спочатку не дуже, але це захоплююче почуття коли ти на межі життя і смерті, бігаєш по кімнатах, творячи руйнування і криваву бійню, то як ця чужа, холодна кров стікає по тобі. Ти відчуваєш ейфорію від цього месива. Те, що ти так спокійно забираєш їхнє життя, і навіть сам не знаєш навіщо. Тобі це починає подобатися дедалі більше, і ти не можеш зупинитись. Ця музика яка грає чи то в тебе в голові, чи то від програвача, змішується з ритмом твоєї вируючої крові і твій пульс тепер б'ється під такт музики...
І коли більше нема кого вбивати ти йдеш, сідаючи в машину, і тобі нічого не спадає на думку. Слово відключили від розетки, і в голові тільки цей дзвін до кінця поїздки... Але ти знаєш, що наступна порція вже скоро. Однак, чи все ще подобається тобі робити людям боляче?

З самого початку ти розумієш, що це інша гра. Це більше не яскраве і безбашене мочилове, як у першій частині, це більше схоже на кримінальний трилер. І це відчувається у всьому – починаючи від сюжету і закінчуючи геймплеєм. Сюжет безумовно тісно пов'язаний з першою частиною і є набором перемішаних історій, які на перший погляд нічим не пов'язані. Але до кінця гри всі сюжетні лінії поєднуються в загальну картину, яку гравець має зібрати в голові, як пазл. Грати ми будемо за безліч різних персонажів. У кожного свої мотиви вбивати, і в кожного свої особливості, які впливають на геймплей. Тут у нас актор, детектив, банда фанатів, син голови мафії і ще багато персонажів, деякі з яких знайомі нам по першій частині.
Геймплей теж зазнав змін. По-перше, змінилася швидкість персонажів, тепер вона залежить від фізичної комплекції. Ну а по-друге, змінилася сама структура побудови рівнів – кімнати стали набагато більшими, це більше не головоломка, отже діяти так безрозсудно як раніше вийде не завжди. Розробники буквально змушують нас використовувати вогнепальну зброю, добре це чи погано – вирішувати вам.
Тепер про музику. Саундтрек просто приголомшливий, і теж інший, що більш підходить до стилю гри. Композиції ще надовго залишаться у моєму плейлисті.

Плюси:
+ Хард режим для любителів підсмажити свої пердаки
+ Поліпшена чутливість зброї (Розкид збільшився. За це теж дякую, тепер кожна зброя краще відчувається)
+ НОВИЙ ДАХОВИЙ САУНДТРЕК (Відрада для вух моїх)
+ Поліпшений ІІ ворогів (Вбивають миттєво)
+ Багато нової зброї! (Бензопила *-*)
+ Висока деталізація, та інтерактивне оточення!
Мінуси:
– Великі карти збивають темп гри.
- Невеликі баги (Танцюють собаки, хе-хе)
- Важко стежити за сюжетними лініями

ПІДСУМОК:
Розробники виконали чудову роботу! Друга частина стала гідним приймачем першої частини, і вона безперечно потрапляє до списку моїх улюблених ігор.

8 вирваних голів з хребтом із 10

Хойка це симулятор Божевільного Божевільника.
Хойка це захоплення Англії за Японію 1936-го року.
Хойка це захоплення Польщі 1936-го і захоплення Німеччини за СРСР 1938 року.
Хойка – це відновлення Австро-Угорщини.
Хойка це Румунія, яка вбила 2 мільйони радянських солдатів.
Рекомендую.

Half-Life 2: Lost Coast - шутер від першої особи/технодемо. З боєм прориваючись через Шосе 17, Гордон на собі відчув сильну бавовну. Прийшовши до тями на березі моря неподалік селища Святої Ольги. Гордону доводиться й надалі пробивати собі шлях, принагідно вирішуючи проблеми, які створюють Альянс, який ні на мить не залишає мирних жителів у спокої, зокрема й селище, обстрілюючи його снарядами з хедкрабами. Цього разу у ваших руках не лише доля Фрімена, а й усього селища!

Загублене узбережжя є першою технодемкою, в якій Valve додали систему коментарів. Так, мабуть, це не повноцінна гра, і навіть не якась модифікація, не варто тут розраховувати на чергові пригоди Гордона. Дане демо створено для того, щоб познайомити нас із новими (на той час) технологіями, а зроблено це все на системі коментарів, які залишили для нас розробники. Тут нам розкажуть трохи як про HDR технології, так і про ігрові механіки. Це дійсно цікаво послухати, тож…

Чим крута forza?

Тут нам не просто моделюють умови керування автомобілем, властивості траси, реалістичну поведінку автомобіля. Тут дають те, що нам звично і насправді потрібно, а саме — можна зробити так, що навіть на високих швидкостях, навіть на складних покриттях, машина, перебуваючи візуально в "перегоновому" режимі, поводитиметься рівно так як ми звикли — так як поводиться нормальний автомобіль.

З іншого боку - ніхто не забороняє хардкорникам і любителям реалізму зробити і "перегоновий" варіант, тоді фізика більш-менш відповідатиме тим швидкостям та умовам, з якими машина фактично їде.

Ось ця можливість вибору, глибина опрацювання налаштувань - прекрасна і робить Forza лідером сучасних автосимуляторів на ПК.

Звичайно, ми напевно не можемо зібрати машину «по болтику», але в грі представлена маса налаштувань тюнінгу, які реально впливають на фізику автомобіля! Це розкішно! Можемо корисно регулювати тиск у шинах, налаштовувати розвал/сходження та багато іншого. Оце я розумію!

А можете не паритися, сісти на зразок свого звичного седана і почати без проблем грати.
Не можна не відзначити і суто контентне опрацювання гри. Тони машин, купа перегонів, трюків, випробувань, величезний світ, який цікаво дослідити. Forza Horizon 4 - чудова!
Плюси:

+ Шикарна графіка

+ Відмінний музичний (купа дійсно різних радіостанцій) та звуковий супровід.

+ Найкрасивіший, великий, атмосферний світ.

Нарешті на ПК з'явилася гра з машинами, де адекватно можна налаштувати на свій смак водіння будучи хоч казуалом хоч любителем реалізму. Алілуйя!

+ Величезна кількість машин.

+ Величезна кількість видів перегонів, трюків, активностей. Завжди є чим зайнятися.

+ Не треба "вистрибувати зі штанів" щоб пройти далі активністю. Проїхав і проїхав – отримуємо нагороду, пригоди продовжуються.

+ Є зміна погоди, а також дня та ночі.

+ Відмінна російська локалізація тексту.

Мінуси:

- Іноді можна доналаштовуватися до того, що вже до ладу не зрозуміло це керуєш ще ти чи вже ІІ.

- Іноді кумедна, нереалістична руйнівність. Наприклад, в одній із гонок мотоцикл зніс височене дерево (воно злетіло аж «нагору ногами») і поїхав далі. Це не тішить око.

- Фризи у катсценах.

- Напевно, є якісь проблеми з мультиплеєром і просто з грою, друзі говорять про складність взяття деяких випробувань. Поки їх не виявив, та може і не вияву через свою неамбіційність у режимах змагань.

Висновки

Тільки завдяки цій грі вдалося нарешті класифікувати гоночні та авто-симулятори, нарешті зрозуміти та кристалізувати їх ключові проблеми. Тут вони хоча намагаються бути вирішені. Унікальність гри в тому, що вона підійде всьому спектру аудиторії від моторошних казуалів, які просто хочуть неспішних покатушок до матірих геймерів-хардкорників, які люблять у реалізм — тут його, хай і з рядом дрібних застережень, нададуть вище за дах.